7. Священний сексуальний расизм та інші форми релігійної дискримінації

Гаррі С. Трумену, людині, яка, крім усього іншого, скасувала расову сегрегацію в американській армії, в 1963 році журналіст поставив питання, чи вважає він, що шлюб між людьми різного кольору шкіри буде поширений у Сполучених Штатах? «Я сподіваюся, що ні. Я не вірю в це. Чи ви б хотіли, щоб ваша донька вийшла заміж за негра?» Переконання Трумена мали досить глибоку основу: він уважав, що міжрасові шлюби суперечать Біблії. Він був переконаний, що статева сегрегація є фундаментальною християнською істиною. Як він пояснив: «Бог створив це таким чином. Прочитайте Біблію, і ви дізнаєтеся»1.

Усі знають, що расизм — вельми поширене явище. Значно менше відомо про центральну роль релігії, особливо християнства та індуїзму, в історії расизму. Так само як поділ людей за статевою ознакою, поділ людей за кольором шкіри й етнічним походженням притаманний багатьом релігійним світоглядам. Такого роду релігійна класифікація грає важливу роль у переконанні того, що є «природним» для однієї раси, щоб бути вищою за інші, так само як існує релігійне переконання щодо «неприродності» гомосексуальності.

Сексуальний расизм, переконання, що люди різного кольору шкіри або етнічного походження не повинні займатися сексом одне з одним, часто виявляється чи не найстійкішим аспектом релігійного расизму. Оскільки секс є найінтимнішою формою спілкування, не важко зрозуміти, чому це так. Якби не було правил, які регулюють те, чи повинні етнічні або релігійні групи утримуватися від статевих зносин з іншими групами, це неминуче призвело б до змішування ідентичностей, що мало б катастрофічні наслідки в очах прихильників расистського світогляду. Зважаючи на те, що регулювання сексуальної поведінки вважається одним із найефективніших методів контролю людського суспільства, не дивно, що центральним елементом релігійного расизму є секс.

Іноді межі між релігійно-сексуальним расизмом і обмеженням на секс між людьми різних релігій украй розмиті. Трапляються моменти, коли, як це було спочатку в ісламі, обмеження стосувалися винятково релігійної належності: якщо ви змінюєте релігію, ви автоматично переходите від однієї категорії до іншої.

Релігійна опозиція гомосексуальності зменшилась у результаті збільшення терпимості в суспільстві; аналогічним чином, і ще в більшому ступені, релігійно-сексуальний расизм ослаб, тому що в сучасному світі він менш прийнятий. Усвідомлення сексуального расизму теж зменшується, тому що більша частина сучасної релігійно-сексуальної дискусії зосереджена на гомосексуальності. Проте не можна залишати поза увагою релігійно-сексуальний расизм і ту важливу роль, яку він відіграє у життях мільйонів людей.

Тих, кого розділив Бог, не слід сполучати

Хоча сьогодні більшість християн не погодилися б із релігійним переконанням Трумена, згідно з яким раси не слід змішувати, у 1963 році, коли він виступив із цією заявою, його думку поділяла переважна більшість американців (у 1958 році 94 відсотка американців дотримувалися цієї думки)². Протягом багатьох тисячоліть і сьогодні теж релігійний расизм грає центральну роль у регулюванні сексуального життя. Твердження Трумена про те, що Біблія забороняє змішування рас, не тільки відбиває тогочасне християнське вірування, а й підкреслює чільне місце Священного Писання. Згідно з Біблією, Бог забороняє ізраїльтянам брати шлюб із представниками інших народів³. Дітям, народженим у змішаному шлюбі, забороняється вхід до громади Господньої «навіть до десятого коліна»⁴. Це, очевидно, пов’язано зі страхом, що євреї будуть приймати богів своїх партнерів, але в тому, що нащадкам змішаних шлюбів навіть не дозволено поклонятися Господові, присутній також безпосередньо расистський елемент. Ця заборона включає й вимогу тримати «святе сім’я» чистим від іншої крові⁵.

На відміну від багатьох інших заборон П’ятикнижжя, правила, які регулюють секс і расу, наведені у багатьох інших частинах Біблії. Коли пророк Неємія побачив, що «деякі євреї взяли дружин з Ашдода, Аммона та Моава», він сперечався з ними, проклинав. «Я побив деяких із них і рвав на них волосся»⁶. Крім того, Неємія вигнав священика з дружиною неєврейського походження, тому що той «спаплюжив священство й заповіт священства та Левітів»⁷. Коли пророк Ездра дізнався, що єврей із Вавилона одружився з жінкою неєврейського походження, «так що священне сім’я змішалось із сім’ям народів тих земель», він не просто був у розпачі. «Коли я почув про це, я розірвав одежу мою, мантію мою та рвав волосся на голові моїй та бороду мою»⁸. Ездра мав вагомі причини для відчаю, оскільки «такий перелюб» проти Бога, чим і були, на його думку, ці шлюби, міг призвести до того, що Бог «розлютиться та знищить нас»⁹. Для розв’язання цієї проблеми чоловікам треба було «укласти угоду з Богом про те, що вони виженуть усіх дружин та їхніх дітей»¹⁰. Ездра наказав усім чоловікам, які взяли змішані шлюби, «висповідатися перед Господом Богом» і негайно позбутися їхніх іноземних дружин¹¹. Тож за певних часів розлучення не тільки було можливим, а й становило релігійну потребу.

Цікавим аспектом заборони змішаного шлюбу є те, що вона діє тільки для шлюбів, укладених за мирних часів. Інші правила діють, «коли ви йдете на війну проти своїх ворогів»: якщо ви, чоловік, «побачите файну дівчину серед бранців, яку ви будете кохати та хочете мати за дружину, ви можете привести її до вашого дому. Вона повинна відрізати волосся, обстригти нігті та зняти одяг, у якому була, коли її захопили в полон. Вона буде жити у вашому домі й оплакувати батька й матір протягом місяця». Утім, чоловікові дозволено займатися з нею сексом під час жалоби. «Оскільки ви можете війти в неї та стати її чоловіком, отже, вона є вашою дружиною». Якщо ж чоловік урешті втомився від своєї здобичі, він повинен відпустити її на волю, але не продавати, позаяк він «ділив з нею власну свободу»¹².

Час од часу різні автори Біблії ігнорують ці сексуальні заборони та ведуть оповідь так, ніби їх не існує. У Книзі Рут, приміром, згадується, що єврейські чоловіки не тільки одружуються на моавітянках, що не становить аж надто великої проблеми¹³, а й моавітянка Рут стає прародителькою легендарного царя Давида¹⁴. Деякі інші змішані шлюби згадуються тільки мимохіть¹⁵. Більшість впливових осіб робили те, що заманеться. Мойсей побрався з кушитською жінкою Ціппорою із землі Мідіянської¹⁶. Коли Аарон і Міріам, брат і сестра Мойсея, осудили його за змішаний шлюб, сам Бог прийшов підтримати його, осудивши брата та наславши на Міріам проказу¹⁷. Давид також мав дружину неєврейського походження¹⁸, а його син Соломон брав дружин із Єгипту, Моава, Аммона, Едома, Сідона й із землі хетів¹⁹.

Протягом усієї історії євреї зазвичай одружувалися тільки одне з одним, і не дивно, що християнські та мусульманські суспільства, в яких вони жили, часто не залишали їм іншого вибору. В Індії євреї теж не могли одружуватися ні з ким, крім своїх, але на це також впливали їхні власні расові обмеження. В XVI столітті індійські євреї зі світлішим кольором шкіри відмовилися визнавати темношкірих євреїв за справжніх євреїв і заборонили брати шлюб із ними²⁰.

Сьогодні євреї, які проживають за межами Ізраїлю, є релігійною групою, яка достатньо охоче бере шлюб із людьми інших віросповідань, у США цей показник становить приблизно 50 відсотків. Водночас багато євреїв дуже негативно ставляться до загального визнання змішаних шлюбів, не в останню чергу через те, що людину можна визначити євреєм за народженням тільки по материнській лінії. Багато ортодоксальних євреїв і сіоністів уважають змішані шлюби геноцидом і «мовчазним голокостом»²¹.

Мало що в Новому Завіті можна витлумачити як божественну підтримку сексуального расизму Старого Завіту. Ісус і його учні наполягали на спілкуванні з людьми різних національностей. Але це не завадило багатьом християнам продовжувати вірити, що Бог наполягає на сексуальних стосунках тільки між людьми одного кольору шкіри, етнічного походження та щонайменше релігії. Крім того, в Новому Завіті немає нічого, що б заперечувало сексуально-расистські заборони Старого Завіту. Заклик спілкуватися з людьми інших національностей не виходить за рамки загальної ввічливості, чуйності та гостинності. Навіть переконлива заява святого Павла про те, що «немає ні іудея, ні грека… бо всі єдині в Ісусі Христі», не може розглядатись як скасування сексуального расизму Старого Завіту. А якщо б розглядалося, тоді його паралельна заява «немає ні чоловічої статі, ні жіночої» є прямим закликом до гомосексуальності; здебільшого християни не тлумачать Павла у такий спосіб²².

За часів Середньовіччя сексуальні стосунки між християнами та нехристиянами суворо каралися. Кілька християнських жінок та мусульманських і єврейських чоловіків, які мали статеві контакти одне з одним, були засуджені на смерть. Утім, рідко коли християнські чоловіки каралися за секс із нехристиянськими жінками²³. Згідно з англійським законом кінця ХІІІ століття, той, хто мав сексуальні «стосунки з євреєм або єврейкою… мають бути поховані живцем»²⁴. Саме заборона викликала більше страху, ніж змішання релігій. У 1268 році папа Климент IV дорікнув португальському королю Афонсу ІІІ, що християнські чоловіки одружувалися з жінками-християнками сарацинського (арабського) або єврейського походження²⁵. В Арагоні в XIV столітті застосовувалася смертна кара за секс між християнами та євреями, навіть якщо останні прийняли християнство²⁶. Середньовічні читачі могли дізнатися про дивовижну расову метаморфозу в контексті змішаних шлюбів. Герой англійського рицарського роману «Король Тарса» (The King of Tars), мусульманський султан, після одруження з християнською принцесою переходить у її віру. За сюжетом роману, коли султан прийняв хрещення, Бог змінив його шкіру з чорної на білу; автор вигадав такий цікавий хід, щоб читачі не мали богословських ускладнень щодо шлюбу між людьми різного кольору шкіри²⁷.

За часів Реформації виникли нові правила. Загальним правилом було таке: якщо принцеса стає дружиною наслідного принца іншого віросповідання, вона мусить змінити віру. У 1631 році лютеранська міська рада Страсбурга постановила, що будь-яка людина, яка візьме шлюб із кальвіністом, має заплатити штраф. Жінка-лютеранка втратить громадянство, якщо вийде заміж за чоловіка-кальвініста²⁸.

Фундаментальнішу заборону шлюбів між християнами та нехристиянами було введено в Іспанській Америці, так само як і в Іспанії. Християни не могли брати шлюб з євреями або мусульманами²⁹. Але знову ж таки це не тільки релігійна проблема. Європейська експансія спричинила сексуальні стосунки між білими чоловіками та небілими жінками. Це засуджувалося багатьма християнськими місіонерами, які робили все від них залежне, щоб переконати колоніальні влади заборонити такі відносини³⁰.

Християнська влада й без переконань із боку місіонерів охоче запроваджувала всілякі заборони. У 1685 році в Південній Африці протестантська голландська влада заборонила шлюб між людьми різного кольору шкіри³¹. У 1726 році в Бразилії католицька влада запропонувала аналогічну заборону³². В датсько-норвезькій колонії Транкебар в Індії лютеранська церква намагалася запобігти статевим контактам між білими чоловіками й індійськими жінками, відмовившись хрестити їхніх дітей. У результаті матері хрестили дітей у католицькій церкві, яка не була настільки расистською³³.

Німецькі місіонери в Південно-Західній Африці близько 1900 року розійшлись у поглядах щодо секс-расизму: одні стверджували, що шлюб між чорними та білими — це «гріх проти расової свідомості», тоді як другі були більш прагматичними та вважали, що краще вже шлюбні, ніж вельми поширені позашлюбні стосунки³⁴. Християнські місіонери в Австралії засуджували будь-які статеві контакти між білими й аборигенами³⁵.

США є одним із прикладів повного та тривалого сексуального расизму. Перші американські закони проти сексу між людьми різного кольору шкіри були введені у Вірджинії в 1662 році³⁶. Заборона на шлюби через колір шкіри була підтримана більшістю церков Америки. Однак на практиці рабовласник міг використовувати своїх чорних рабів у сексуальних цілях, і ні цивільна, ні релігійна влада не виступали проти цього³⁷. Зґвалтування чорних невільниць їхніми білими власниками не регулювалося жодним законом, а тому не вважалося злочином³⁸. Велика кількість рабів із кров’ю білих є доказом цієї практики³⁹. Раби з більш світлим кольором шкіри мали вищу цінність на ринках⁴⁰. Наприклад, закони Вірджинії підтримували економічно вигідну практику білих рабовласників народжувати власних дітей-рабів. Діти чорної жінки та білого чоловіка були «рабами або вільними залежно від статусу матері»⁴¹.

До скасування рабства широку протидію сексові між людьми різного кольору шкіри треба розглядати в контексті християнського захисту інституту рабства, підтримуваного Старим і Новим Завітами. Крім того, багато білих християн стверджували, що чорні люди були нащадками Каїна, проклятого Богом⁴², або Хама, сина якого Ной прокляв і прирік навіки бути слугою «братів своїх»⁴³.

Після скасування рабства ситуація дещо змінилась. Якщо до цього рабам зазвичай заборонялося брати шлюб, проте після скасування рабства виникла велика правова потреба запобігання шлюбам між білими та чорними⁴⁴. Після Громадянської війни кількість штатів, які забороняли змішані шлюби, зменшувалася, проте їхня чисельність знову почала зростати між 1897-м і 1913 роком, тоді змішані шлюби були заборонені в 30 штатах. Аргументи влади, використані для виправдання такої заборони, як і раніше, бути теологічного характеру. Верховний Суд штату Джорджія в 1869 році дійшов висновку, що змішаний шлюб неможливий в очах Бога і «жоден людський закон» не може змінити це⁴⁵. Верховний Суд штату Теннессі в 1871 році посилається на старозавітну заборону змішаних шлюбів⁴⁶. Верховний Суд Техасу в 1877 році постановив, що, оскільки шлюб — це «державний інститут, створений Богом», одруження людей з різним кольором шкіри не може бути дозволеним⁴⁷. Верховний Суд штату Алабама в 1877 році дійшов висновку, що змішані шлюби повинні бути заборонені, оскільки Бог «створив дві окремі раси: чорну та білу»⁴⁸. «Природний закон, який забороняє змішаний шлюб, що призводить до розбещеності рас, такий саме божественний, як і те, що наділило раси різною природою», — одноголосно постановив Верховний Суд північного штату Індіана в 1871 році⁴⁹.

Сегрегація, особливо в школах, має важливе значення під релігійно-сексуальним кутом зору, оскільки відволікає дітей від думок, нібито расова дискримінація є дивною та неправильною⁵⁰. На практиці це була передусім заборона на статеві контакти між чорними чоловіками й білими жінками та юридичне невизнання будь-яких відносин між людьми різного кольору шкіри. Так само, як і раніше, білі рабовласники мали вільний доступ до своїх чорних рабинь, білі чоловіки продовжували використовувати в сексуальних цілях своїх чорних слуг⁵¹. Отже, християнський расистсько-релігійний світогляд також мав свої менш раціональні обмеження.

Незважаючи на те що було поширеним переконання, згідно з яким сексуальні відносини між людьми різного кольору шкіри не пасували будь-якій із рас, зрозуміло, що християнські расистські сексуальні регулювання спрямовані на забезпечення чистоти саме білої раси. Вже того факту, що людина мала невеликий домішок чорної крові, було достатнім, щоб визначити її чорною з християнського та юридичного погляду. Зрештою, саме чорна шкіра була знаком Божого прокляття Каїна й Хама.

Переконання, що Бог бажав зберегти раси окремо, довгий час не втрачало свою силу. У 1958 році 94 відсотки населення США були проти змішаних шлюбів⁵². Коли Барак Обама народився на Гаваях у 1961 році, шлюб його батьків був кримінальним злочином у 22 інших штатах.

Мілдред і Ричард Лавінг, чорно-біла пара, які побрались у 1959 році, були засуджені до року ув’язнення або 25 років вигнання зі штату Вірджинія. Суддя навів таке теологічне пояснення цьому покаранню: «Всемогутній Бог створив різні раси: білу, чорну, жовту, червону й малайську, та розташував їх по різних континентах. Той факт, що він розділив раси, показує, що він не хотів, щоб вони перемішалися». Саме це християнське пояснення у 1967 році Верховний Суд Сполучених Штатів визнав недійсним, а заборону на змішані шлюби, яка існувала в 16 штатах, — неконституційною⁵³. Це було аж ніяк не популярне рішення. У 1968 році, за рік після цього доленосного рішення, 73 відсот­ки американців усе ще виступали проти легалізації змішаних шлюбів. Тільки за 16 років після ухвали Верховного Суду їх стало менше ніж 50 відсот­ків⁵⁴. Такий саме відсоток противників одружень між людьми з різним кольором шкіри залишався аж до 2004 року. Саме тоді змішані шлюби вперше набули чинності в США⁵⁵. Навіть після офіційного прийняття досі існує потужна опозиція змішаним шлюбам: в 1994 році 37 відсотків американців були проти шлюбів між чорними й білими⁵⁶, у 2009 році ця цифра становила 20 відсотків населення США⁵⁷.

Багато християн убачили й досі вбачають сексуальний расизм як фундаментальне питання їхньої релігії. Південна баптистська конвенція, найбільша деномінація США, була заснована в 1845 році після супе­речки з північними баптистами з питання центральної ролі расизму в християнській вірі. Аж до 2000 року керівники південних баптистів продовжували використовувати загалом теологічні аргументи в їхній боротьбі за збереження расової сегрегації в різних сферах суспільного життя⁵⁸. Навіть баптисти, які, на відміну від багатьох інших християн, були достатньо ліберальними в інших питаннях, як і раніше, вважали, що Бог не схвалював сексу між чорними й білими⁵⁹. В листі до всіх пресвітеріанських церков США впливовий пресвітеріанський теолог Джон Едвардс Ричардс у 1965 році написав: «Нехай ті, хто бажає стерти расове розмаїття Божого творіння, остерігаються наслідків їхнього зла, які спіткають їхніх дітей»⁶⁰. Коли в 1958 році побачила світ дитяча книжка «Весілля кроликів», яка розповідає про весілля чорного та білого кроликів, це викликало християнські протести проти такого спотворення творіння Господа⁶¹.

Частково через те, що заборона на змішані шлюби була конче важливою для багатьох вірян, низка штатів вирішила зберегти заборону навіть після рішення Верховного Суду 1967 року, хоча вже не існувало жодних важелів для забезпечення дотримання законів. Останні два закони були скасовані після референдумів 1998-го та 2000 року, утім, не без потужної опозиції. У 1998 році 38 відсотків населення Південної Кароліни проголосували за збереження закону про заборону, а у 2000 році такі саме погляди поділяв 41 відсоток населення штату Алабама. Якщо врахувати, що обидва ці штати мають велику частку афроамериканського населення (відповідно 30 і 26 відсотків) і що афроамериканці переважно виступають проти секс-расизму, потужну опозицію здебільшого становили білі виборці цих двох південних штатів⁶².

Релігійні переконання досі лежать в основі американського секс-расизму, й деякі вірні визнають це чіткіше від інших. Ленні Літлджон, представник законодавчої влади штату Південна Кароліна, був одним із тих, хто в 1998 році голосував за збереження заборони, й ось як він пояснив свою позицію: «Це не те, що планував Бог, коли розділив людей за вавилонських часів»⁶³. Отже, він обґрунтував расову сегрегацію в шлюбі історією про те, як Бог розділив народи під час будівництва Вавилонської вежі, наведеною в Книзі Буття⁶⁴. Літлджон також розповів, звідки походить його засудження: «Я був вихований баптистом… Моя сім’я вчила мене цього протягом багатьох років». Кеннет Уейн Хейгін, центральна постать в американському п’ятидесятництві, син засновника так званих Біблійських центрів «Рема», які працюють у 15 країнах, висловився про секс між людьми різного кольору шкіри так: «Ми друзі. Ми граємо. Ми йдемо разом як група, але ми не зустрічаємось один з одним… Я не думаю, що нам слід змішувати будь-які раси»⁶⁵. Християнський фундаменталістський Університет Боба Джонса, найбільший приватний навчальний заклад Південної Кароліни, дав таку офіційну відповідь білому кандидатові, одруженому з чорною жінкою: «В Університеті Боба Джонса, однак, є правило, яке забороняє міжрасові відносини між студентами. Бог розділив людей зі своєю метою… Хоча немає рядка в Біблії, який догматично вказує, що раси не повинні брати шлюби між собою, весь план Бога, те, як він розподілив раси протягом століть, указує на те, що міжрасові шлюби не найкращий вибір для чоловіка». Під «протягом століть» Університет мав на увазі біблійну історію й також посилався на історію будівництва Вавилонської вежі як яскравий приклад Божого задуму тримати раси окремо одна від одної⁶⁶.

Церква мормонів, яка виникла в середині ХІХ століття, втілює християнський расизм того часу та сексуальний расизм як ключові елементи її вчення. У 1863 році мормонський пророк Бригам Янг пояснив «Закон Божий щодо африканської раси»: «Якщо біла людина, яка належить обраному сім’ю, змішає свою кров із сім’ям Каїновим, покаранням, згідно із законом Божим, є смерть на місці»⁶⁷. Коли під час свого переселення на захід від штату Іллінойс у 1847 році Янг дізнався, що афроамериканець одружився на білій жінці в Массачусетсі, він заявив, що не вагаючись убив би цю пару, якби був достатньо близько⁶⁸. Оскільки мормони вважають себе новим обраним народом, вони простежують свою заборону на расове змішування до Божого веління ізраїльтянам практикувати сексуальний расизм. У 1954 році один із провідних членів церкви заявив, що для білих людей мати статеві контакти з чорними дорівнює «духовній смерті». Для білих людей дуже важливо постійно бути насторожі, бо «негр прагне бути поглиненим білою расою. Він не заспокоїться, поки не досягне цього шляхом змішаного шлюбу»⁶⁹. І тільки після того, як президент мормонської церкви Спенсер В. Кімбал отримав в 1978 році божественне одкровення, фундаментальний расизм церкви був нарешті скасований⁷⁰.

Хоч антисемітизм Адольфа Гітлера був сформований на основі багатовікового християнського засудження євреїв, його ідеї щодо расової чистоти, серед іншого, були натхненні законодавством США, що так само стало результатом християнського американського расизму⁷¹. Здебільшого нацисти вірили, що заборона на секс між людьми різних національностей відповідала принципам християнства, а крім того, запобігала народженню людей з обмеженими можливостями, навіть якщо заборона призводила до масових убивств. Християнські нацисти стверджували, що закон Божий наказував їм боротися з усіма формами змішання рас і бастардизації⁷². Запобігання загрозі розмноження тих, кого вони вважали нижчими істотами, розглядалось як вираження «вищої поваги до Богом даних законів природи»⁷³.

Нідерландська реформаторська церква в Південній Африці також використовувала біблійні аргументи, щоб захистити й сексуальну сег­регацію, і апартеїд загалом. Божественний поділ рас прирівнювався до того, як Бог відділив світло від темряви або воду від землі. Змішання рас рівнозначно повстанню проти самого створення. Крім того, Бог розділив народи після того, як люди намагалися побудувати Вавилонську вежу⁷⁴. Християнські расисти Південної Африки дістали підтримку не тільки від США. Кілька вільних церковних організацій Швеції захищали апартеїд протягом 1960-х років саме через те, що сексуальні відносини між чорними й білими вважались огидними⁷⁵.

Широке засудження расизму сучасним суспільством — це єдина причина того, що сьогодні сексуальний расизм становить досить своєрідне релігійно-сексуальне явище. Насправді, це швидше варто розглядати як типовий приклад того, як релігійні правила життя формуються залежно від того, як релігія класифікує людей. Релігійне правило, яке визначає, хто і з ким може мати статеві контакти, є одним із найпотужніших засобів зміцнення конкретних ідентичностей.

Християнський сексуальний расизм достатньо унікальне явище в іншому сенсі: попервах він був центральним і самоочевидним, а потім швидко став неважливим і майже забутим. Зміна була настільки швидкою та повною протягом усього лише декількох десятиліть, що багато людей не розуміють, наскільки важливими були ці расистські уявлення ще кілька століть, а у багатьох куточках християнського світу менш ніж покоління тому.

І християни-расисти і християни-нерасисти рівною мірою будують свої релігійні переконання на основі одних і тих самих писань і традицій. Ситуація така сама, як і з християнським ставлення до гомосексуальності: більшість біблійних уривків, у яких згадується міжрасовий секс, засуджують його, проте деякі історії вказують у зовсім іншому напрямі. Якщо ми звернемося до історії церкви, то знайдемо те саме розмаїття більшого чи меншого розпалювання гомофобії, більшого чи меншого ступеня секс-расизму з досить негативним ставленням за часів Середньовіччя. Спостерігаючи за тим, як і секс-расизм, і гомофобія поступово втратили свої позиції в християнстві, однак не можна не помітити, що християнська гомофобія ослабла швидше, ніж расизм. Обидва ці погляди мали й досі мають потужну підтримку, і швидкість з якою гомофобія перестала розглядатись як щось цілком природне та само собою зрозуміле, схилила суспільну думку в бік захисту саме секс-расизму. Й цей захист був потужним і особливо міцним, також ґрунтуючись на біблійних принципах.

Тримайся власної касти

На початку 2008 року Премала Ядхав, дівчина з вищої касти, втек­ла зі своїм коханим Чандракантом Гаіквадом, який перебував поза кастою, із села Сатегаон на сході індійського штату Махараштра. Вони перетнули кордон штату та знайшли притулок у друзів у Кхамаредді в штаті Андхра-Прадеш. 5 січня їх відшукали родичі Премали та відвезли додому. Премалу повернули до сім’ї, а Чандраканта та його друга з кляпом у роті били всю ніч. «Коли ми втрачали свідомість через жорстоке побиття, вони виливали воду на лице, щоб повернути до тями, і знову били», — розповідали юнаки після цього. Чоловіки з вищої касти також прокололи Чандраканту обидва ока, а його другові засліпили одне⁷⁶.

Розповідь про дівчину з вищої касти Премалу та хлопця поза кастою Чандраканта тільки одна з багатьох подібних історій про те, що відбувається з молодими індуїстами, які наважилися кинути виклик традиційній забороні на секс і шлюб за межами каст. У разі якщо йдеться про відносини хлопця з нижчої касти й дівчини з вищої, як, наприклад, Премала та Чандракант, зазвичай у покарання хлопця вбивають, дівчину іноді теж. Тільки в травні 2008 року було повідомлено про п’ять таких подвійних убивств у штатах Хар’яна, Пенджаб і Уттар-Прадеш⁷⁷. Запобігання шлюбові молодих людей з різних каст дуже важливе у багатьох частинах Південної Азії. Коли Верховний Суд Індії у 2007 році ухвалив закон, за яким батьки не мають права бити, погрожувати або закривати дочок старше вісімнадцяти років, це призвело до протестів і звинувачень у тому, що у такий спосіб робиться спроба завдати серйозного удару по індійській культурі. Проблема полягала в тому, що більшість дочок, які беруть шлюб проти волі своїх батьків, обирають чоловіків з інших каст, а не зі своїх⁷⁸.

У початковій індійській кастовій системі простежувалися чіткі паралелі з іншими видами релігійного расизму, адже населення країни також було розділене на різні групи, які не можуть змішуватися. Неможливо уникнути касти, в якій народились. Існує також уявлення, що люди різних каст фізично відрізняються одне від одного, у тому числі кольором шкіри. В індуїзмі традиційно заборона шлюбу між кастами є абсолютною. Чоловікам не дозволяється мати статеві контакти з жінками з вищої касти, проте чоловікам з вищої касти дозволено зай­матися сексом із жінками з нижчої, проте не одружуватися з ними⁷⁹. Літературний збірник казок, новел і легенд на санскриті ХІ століття «Океан сказань» містить трагічну історію про чоловіка з нижчої касти, який закохується в принцесу. Чоловік впадає у відчай, адже його кохання таке недосяжне та неприродне. Це наче ворона бажає створити союз із лебедем. У своєму розпачі чоловік вирішує спалити себе живцем, але перш ніж йти до вогню, він молиться богам, щоб він і принцеса переродилися в одній касті й після цього стали чоловіком і дружиною в наступному житті⁸⁰.

Стародавні Закони Ману не тільки наказують одружуватися лише з представником власної касти, а й демонструють наслідки непокори. Чоловік з однієї з трьох вищих каст, який бере шлюб із жінкою-шудрою (найнижча з чотирьох основних каст), опускає свою сім’ю та дітей до того ж найнижчого рівня⁸¹. Брахман, який одружується з жінкою-шуд­рою, потрапляє в пекло⁸². Для того щоб не наражатися на небезпеку, Закони Ману рекомендують чоловікам не брати шлюб із жінками з нижчих каст. Крім того, жінок, чий батько невідомий, теж слід уникати⁸³. Загалом і чоловіки, і жінки втрачали свою касту, якщо вступили в шлюб із людиною з нижчої касти. У деяких районах Індії жінка з вищої касти, яка народила дитину від чоловіка з нижчої, могла відновити свій статус лише у разі, якщо віддасть дитину⁸⁴. На півдні Індії допускався шлюб між людьми різних субкаст одного рівня⁸⁵.

Навіть якщо сама кастова система передусім є вираженням індуїстського переконання, що люди народжуються з певною життєвою позицією, яку вони заслужили в попередніх життях, існує багато прикладів того, що кастова система зберігається, навіть якщо людина перейшла в іншу релігію. Буддійський текст «Калачакра Тантри», ймовірно, створений за часів Христа, прирівнює кохання між чоловіком із вищої касти і жінкою з нижчої до вбивства, брехні та перелюбу⁸⁶. Багато мусульман Південної Азії, а також їхні нащадки в Європі, Північній Америці й інших куточках світу підтримують кастову систему та беззастережно прийняли заборону на сексуальні відносини між представниками різних каст. А ось серед південно-азійських мусульман та інших релігійних груп існує тенденція під час вибору шлюбного партнера приділяти менше уваги його касті, а більше багатству, освіті та соціальному статусові⁸⁷.

Новонавернені католики в португальській Індії зберегли кастову систему, у тому числі заборону на одруження людей із різних каст, тоді як більш традиційні члени сирійської церкви півдня Індії не брали шлюб із новонаверненими з нижчих каст. Сьогодні кількість міжкастових шлюбів серед християн зростає, це зазвичай відбувається між людьми, які перебувають близько одне до одного в християнській кастовій системі⁸⁸. Позакастові індуїсти, які були навернені у християнство, скаржаться, що вони зазнають такої ж самої дискримінації від індійських християн, як і від індуїстів⁸⁹. Багато католиків Шрі-Ланки теж зберегли кастову систему, але вони приймають секс між представниками різних каст, а діти, що з’явилися на світ завдяки таким зв’язкам, будуть належати до тієї ж касти, що й батько⁹⁰.

Загальна заборона на міжкастові шлюби залишається актуальною й у сучасному індуїзмі. З огляду на підвищені рівні географічної мобільності очевидно, що індуси вважають за краще не брати шлюб за межами своєї етнічної групи⁹¹.У свою чергу вони пов’язані саме з кастою, оскільки більшість каст є етнічно обмеженою. Уникнути змішування каст також можна через подання приватних шлюбних оголошень у газетах і в інтернеті, у такий спосіб самотні люди та їхні батьки можуть легко знайти партнерів у межах своїх каст⁹². Низка здебільшого південноазійців, особливо представників середнього класу й еміграційних громад, тепер більш поблажливо ставиться до цих традиційних заборон. Утім це не означає, що вони становлять якусь конкретну опозицію сексуальним перепонам, а радше демонструє більш прагматичний погляд на кастову систему загалом⁹³. Багато хто має ліберальніші погляди, проте ці люди однаково будуть жити відповідно до суворих вимог сім’ї. Опитування, проведе в Лондоні серед молоді південноазійського походження, показало, що кількість тих, хто виступав за змішаний шлюб, була значно більшою, ніж тих, хто не буде вступати в такі відносини без благословення своєї сім’ї⁹⁴. Крім того, став більш поширеним шлюб між представниками різних каст, проте одного статку; доходи, багатство й освіта вважаються важливими чинниками, які впливають на вибір⁹⁵. У деяких бідніших і новіших емігрантських громадах, де надто малий вибір партнерів з південноазійців, кастова належність взагалі ігнорується — найголовніше в цьому разі не взяти шлюб з особою іншого етнічного походження⁹⁶. Трапляються випадки, коли гроші говорять голосніше за правила касти: оскільки сьогодні кастова належність не надто впливає на економічне процвітання, часто спокусливіше видати заміж своїх дітей за багатих членів іншої касти, ніж за бідних — власної.

З практичної точки зору тут простежується паралель із білим християнським расизмом, яка полягає у тому, що менш прийнятно для жінок вищої касти мати статеві контакти з чоловіками нижчої касти, а не навпаки. Тоді як непомітні стосунки між одруженою жінкою з вищої касти та чоловіком із нижчої мовчки приймаються⁹⁷, чоловіки з вищої касти достатньо відкрито можуть відвідувати жінок-повій з нижчих каст. Не рідкістю є й зґвалтування чоловіком із вищої касти жінки з нижчої для приниження нижчих каст загалом⁹⁸.

Заборона була переосмислена так, що застосовувалася переважно до відкритого та санкціонованого релігією сексу. Насамперед це не порушувати в шлюбі старих правил каст. Коли йдеться про стримані позашлюбні статеві стосунки, правила не надто й строгі. Коли мова йде про проституцію та систематичні зґвалтування, то це означає, що чоловік із вищої касти може купити секс або зґвалтувати жінку з нижчих каст, тим самим сексуально принизивши нижчу касту. Сексуальне приниження соціально- й релігійно-неповноцінних індивідів допомагає підкреслити кастові відмінності, тим самим роб­лячи таку практику прийнятнішою для тих, хто належить до вищої касти.

Те, як кастова система та її сексуальні правила були передані певним частинам буддизму, християнству та ісламові, дає певне уявлення про те, наскільки важливими й привабливими є такі відносини для людей. Вони являють собою глибинні структури, від яких важко відмовитися. Ми не повинні недооцінювати безпеку й упевненість у собі, що часто є результатом спроможності визначити людину як нижчу тільки через те, хто вона є або з ким має статеві контакти.

Секс із правовірними й неправовірними

Як ми вже говорили, Біблія постійно засуджувала статеві контакти з іншими расами. Єврейських чоловіків і жінок-християнок, які мали статеві контакти, за часів Середньовіччя спалювали. Але в той же час під кутом зору іудаїзму або християнства часто буває важко розрізняти сексуальні заборони, які ґрунтуються на релігії, етнічній належності або кольорі шкіри, іслам містить правила, які регулюють сексуальну поведінку винятково на основі релігійної належності.

У цьому відношенні Коран пропонує чіткі орієнтири. Ні чоловіки, ні жінки не повинні брати шлюб з ідолопоклонниками, але якщо останні перейшли в іслам, вони автоматично класифікуються як мусульмани та можуть бути визнані як шлюбні партнери⁹⁹. Мусульманські чоловіки можуть одружуватись із цнотливими жінками, «тими, кому дано Письмо перед вами», тобто іудейками та християнками¹⁰⁰. Жінки не мають подібного права, це відображає той факт, що чоловіки визначаються як попечителі або супроводжуючі жінок, qawwamun¹⁰¹. Якщо б мусульманка отримала право брати шлюб із немусульманином, це б створювало проблему, оскільки в цьому разі мусульманин підпорядковується немусульманину. Однак багато мусульман уважають, що мусульманки також мають право на шлюб з християнами або євреями.

Суперечки щодо того, як мусульмани повинні ставитися до невірних у сексуальній площині, іноді набували вельми своєрідної форми. Ранній мусульманський поет Абу Нувас і деякі правознавці релігійно-правової малікітської школи висловили думку, згідно з якою проникнення мусульманських чоловіків у християнських або єврейських чоловіків було способом демонстрації переваги ісламу і, отже, розглядається як обов’язок, а не гріх¹⁰². Насправді, однак, еротичні стосунки мусульманських чоловіків пішли навіть далі у цьому напрямі: мусульмани часто складали любовні вірші на честь єврейських і християнських юнаків, але і єврейські чоловіки теж писали ніжні слова на адресу мусульманських юнаків¹⁰³.

Із сучасними швидкими темпами інтеграції збільшилася кількість шлюбів між мусульманами й немусульманами. Змішані шлюби зовсім не були рідкістю в колишній Югославії, а кількість мусульман, які побралися з немусульманами, у США зростає з кожним новим поколінням. Чисельність американських мусульман, які перебували в шлюбі з немусульманами, за даними 2001 року становила 21 відсоток, що дорівнює відсоткові американських католиків, які перебувають у шлюбі з некатоликами¹⁰⁴.

Люди будь-якої релігійної належності зазвичай одружуються з близькими за віросповіданням людьми не тільки через традиційні обмеження. Члени соціальних мереж, особливо ті, хто має стійкі релігійні переконання, часто поділяються за певною релігійною належністю, а отже, не дивно, що вони знаходять там шлюбних партнерів своєї ж віри. І, звичайно, для деяких людей релігія настільки важлива, що вони навіть не уявляють подружнє життя з кимсь, хто не поділяє їхню віру.

Релігійні заборони сексу з людьми іншої віри повертають нас до вихідної точки обговорення традиційних сексуальних правил. Якщо ваше сексуальне життя підлягає регулюванню та людина, з якою ви пов’язані, а також доля ваших дітей і внуків теж підлягають регулюванню; якщо ви маєте статеві контакти з особами, що сповідують інші релігійні погляди, особливо якщо одружитеся з людиною іншої віри — ви будете вимушені повсякденно спілкуватися з людьми іншого релігійного світогляду, а також, імовірно, стикнетесь у ваших сексуальних стосунках із правилами, абсолютно відмінними від тих, що встановлені вашою власною релігією. Також незрозуміло, що буде після смерті, оскільки дуже багато релігій наполягають на тому, що шлюб і сімейні відносини тривають у загробному світі. Що станеться, якщо ваш чоловік чи дружина та діти не тієї ж істинної віри, що й ви?

І хоча релігійні правила щодо віри сексуального партнера мають те ж історичне походження, що й релігійно-сексуальний расизм, не в останню чергу тому, що багато релігій мають етнічну основу, одночасно вони є чимось зовсім іншим. Оскільки релігійно-сексуальне регулювання відповідно до релігійної належності ґрунтується на чітких відмінностях між трибом життя людей, релігійно-сексуальний расизм спирається тільки на конкретне релігійне розуміння людської ідентичності.

Релігійні правила, які визначаються згідно з тим, хто з ким може мати статеві контакти, чи за ознакою статі, кольору шкіри, етнічного походження, касти або релігії, — усі вони мають одну загальну рису: зміцнюють фундаментальне правило, важливе для багатьох релігій, що існують відмінності між людьми і різне значення надається різним людям залежно від того, хто вони (або як себе ідентифікують). Стать, колір шкіри, етнічне походження, належність до певної касти й релігія є чинниками, які визначають цінність людей у рамках релігійного світогляду. Сексуальні правила допомагають зберегти ці визначення. Ті, хто кидає виклик правилам, отже, порушують не тільки ці священні відмінності між людьми, а й межі відведеної їм ідентичності.