10. Секс священний і секс ритуальний

У середині 1930-х років серед деяких лестадіанських громад півночі Швеції був поширений цікавий ритуал. Під час сходин члени громади виставляли напоказ один одному свої статеві органи. Потім один із учасників зборів, зазвичай жінка, обходила та причісувала волосся на лобках вірян. Після цього учасники зборів мали позашлюбний статевий акт, який зазвичай здійснювався абсолютно відкрито. Така практика носила добровільний характер, і не всі брали участь у сексуальній частині, проте кожен міг за цим спостерігати.

Розчісування волосся на лобку та позашлюбний секс у церкві є ідеєю цієї громади лестадіанців, яка з’явилася через очікування, що Бог пришле новий ковчег, щоб забрати їх до Небесного Єрусалима. Це почалося, коли Сігурд Сіікаваар, їхній пророк, переконався, що він є втіленням Ісуса Христа і, отже, має повноваження, щоб очистити вірних від їхніх гріхів. Під час зібрання вірні здійснювали те, що вони вважали за найгірший із гріхів; вони вірили, що це прискорить прихід Божого Ковчега. Незалежно від своїх учинків вони, на їхню думку, залишалися найсвятішими людьми на землі, тому що їхній пророк міг звільнити свою паству від усіх гріхів¹. Секс, який вони вважали гріховним, отже, був одним зі способів забезпечити порятунок благочестивих лестадіанців.

Більшість, а можливо, навіть всі релігії використовують секс у релігійних цілях просто тому, що вони складають правила сексу. Кожна релігійна заборона сексу або вказівка, яким він має бути, призначені для того, щоб слугувати релігійним цілям. Регулюючи секс, релігія забезпечує повагу, зневагу або знищення в цьому житті, а також порятунок чи засудження в наступному. Під цим кутом зору лестадіанська демонстрація статевих органів і статевий акт у церкві не є чимось аж надто відмінним від ритуалів інших релігій. Різниця в ступені, а не в сутності. В основі всіх цих релігійних поглядів на світ лежить те ж саме фундаментальне переконання, що секс може означати значно більше, ніж просто задоволення, дітонародження та захворювання, які передаються статевим шляхом.

Але пряме використання сексу в релігійному контексті, ідея, що його можна розглядати як релігійний ритуал, здається більш ніж просто чужою для більшості вірян. Тоді як розчісування лобкового волосся є унікальним явищем в історії релігії, систематичне використання сексу — ні. Протягом усієї історії багато вірян були переконані, що такого роду прямий зв’язок сексу й релігійного ритуалу є гарним способом завоювати прихильність богів.

Священне використання сексу

Подібно до того як лестадіанці використовували секс, щоб продемонструвати, що вони можуть перемогти всі гріхи у світі своєю свободою від гріха, зазвичай вважається, що ритуальний секс має більш значущі, важливіші наслідки.

Тантра виникла в Індії в І столітті та ніколи не становила єдиного руху. У західній дискусії тантра часто подається як необмежена канонізація всіх видів сексу, щось на кшталт базового курсу про те, як поєднати сексуальний і релігійний екстаз. Ці погляди поширилися головно через те, як Джозеф Кемпбелл та інші неорелігійні дослідники подавали тантризм. Іноді тантру також плутають із «Камасутрою», яка пропонує більш загальний огляд сексуальних варіацій.

Часто забувають про один із найважливіших принципів тантри — гріх. Сексуальний гріх є лише одним із багатьох видів гріхів, які можуть бути прийняті в рамках строго контрольованих і таємних ритуалів. Від самого початку тантризм не був способом урізноманітнити буденність або підривом чинних норм. Натомість він поміщав гріховні акти в систему саме для того, щоб затвердити та зміцнити гендерні ролі та інші соціальні межі². Прийняті структури божественно посилюють, розбиваючи їх систематично строго контрольованими ритуалами. Той, хто не засвоїв правила повною мірою, не зрозуміє серйозність деяких важливих обмежень, наприклад, того, що можна вживати в їжу. Той факт, що індуїстський тантризм фокусується зазвичай на брахмані, вищому рівні кастової системи, ще раз підкреслює порушення важливих меж. Що на нижчому щаблі кастової системи стоїть чоловік, то менше існує правил, щоб обмежити його поведінку щодо того, що завдає шкоди його кармі. Брахмани, які не тільки перебувають на верхівці системи, а й грають чільну роль в індуїстському світогляді, повинні дотримуватися значно суворіших правил. Якщо порушуються брахманські правила, вивільняються найпотужніші сили.

У рамках релігії тантричний секс може розумітися по-різному. Одне з основних індуїстських трактувань тантри полягає в тому, що гетеросексуальні контакти символізують вічний союз Шиви та Шакті, споконвічної маскулінності та фемінності, пасивні й активні принципи, які лежать в основі всієї реальності. Для буддійських тантристів гетеросексуальний акт — це об’єднання пасивної мудрості (праджня) та активної якості активних засобів (упайя), що призводить до чудового звільнення³. Тантричний секс можна порівняти з ритуалом жертвопринесення⁴. Існують, однак, розбіжності щодо деяких аспектів. Наприклад, чи має чоловік еякулювати своє сім’я в жінку, чи має він дозволити йому сублімуватись і поглинатися його тілом. Інші питання стосуються таких речей: задоволення від оргазму є випадковим чи природним наслідком ритуалу, чи повинна людина споживати тілесні рідини⁵. Ці питання також пов’язані зі сприйняттям тілесних рідин як джерел енергії⁶. У бенгальському тексті XVI століття «Бріхат Тантрасара» Крішнананди Агамавагіши, найвпливовішому посібнику з ритуалів Північно-Східної Індії, підкреслюється, що під час тантричного ритуалу потрібно споживати тілесні рідини. Якщо хтось робитиме це поза ритуалом, відразу потрапить до пекла⁷.

У різних неорелігійних версіях тантри основний акцент на гріху як засобі зміцнення соціальних структур замінюється ідеєю, що тантра пропонує всебічне звільнення від соціальних структур. Гуру Бхагван Шрі Раджніш (Ошо) і його рух роб­лять акцент на вільному сексі. Як він пояснив у 1968 році: «Що більше ви приймете секс усім серцем, то вільнішим станете від нього… Загальне прийняття життя, усього того, що є природним у житті, я називаю релігійністю. І саме ця релігійність звільняє людину»⁸. Після того як багато хто з його послідовників померли від СНІДу, гуру стверджував, що не поширював ідею вільного сексу, а лише підкреслював святість сексу⁹. Рух Ошо, як і раніше, не закликає до моногамії, ось чому той, хто хоче вступити в ашрам у Пуне, повинен пройти тест на СНІД.

Гуру Свамі Муктананда, який заснував Сіддха-Йога Дхам в Америці, був прихильником певної форми тантризму. Він вірив, що може перетворити свої сексуальні фрустрації та бажання на духовну силу¹⁰. Він демонстрував священний самоконтроль, поклавши свій неерегований член у піхву незайманої послідовниці та залишався у такому стані протягом декількох годин, розповідаючи про своє дитинство¹¹.

Тибетський гуру Чогьям Трунгпа також мав великий успіх на Заході завдяки своїм тантричним ритуалам: один із них, наприклад, полягав у тому, що його проносили на руках абсолютно голим навколо таких самих оголених підданих. Трунгпа попри все був прихильником «мерседесів», дорогого одягу та різних стимуляторів. Він помер через зловживання алкоголем у 1987 році¹². Його наступником став Озел Тендзін (Томас Річ Молодший), який заразив багатьох послідовників вірусом ВІЛ, перш ніж померти самому від СНІДу в 1990 році¹³.

Сьогодні більшість тантричних довідників можна легко знайти в книжкових магазинах. Проте вони містять не більше ніж просто тант­ричні вправи, спрямовані на отримання підвищеного сексуального задоволення, і мають мало спільного з оригінальним тантризмом. Це, однак, не означає, що ці книжки не мають справжнього релігійного значення для багатьох людей. Нові течії, розроблені в рамках тантризму на Заході, включаючи тантру садомазохізму та одностатевого сексу, на диво швидко розвиваються¹⁴.

Низка інших релігій також використовує те, що можна розглядати як надзвичайний секс у надзвичайних обставинах. У деяких традиційних релігіях сексуальні ритуали особливо поширені як елементи обряду переходу, як ми вже бачили в разі північноамериканських індіанців саук і фокс, коли молоді чоловіки повинні зайнятися сексом із чоловіком, який має дві душі, перш ніж їх визнають чоловіками¹⁵. Існує думка, вельми поширена у деяких релігіях Нової Гвінеї та сусідніх островів, що юнаки повинні отримувати сім’я зрілих чоловіків, орально або анально, щоб самим стати чоловіками¹⁶. У віці десяти або одинадцяти років хлопчик народу калулі сам або за допомогою свого батька знаходить зрілого чоловіка, якого використовує як інсемінатора. Вони будуть займатися сексом протягом декількох місяців або років, і ця практика має власну церемонію. Передача сім’я вважається особливо важливою, тому що чоловіки, які «мають надто багато спільного з жінками», найімовірніше, відлякують дику здобич¹⁷. Інші аборигени Нової Гвінеї, люди самбо, вірять, що дівчата стають жінками з власної волі, тоді як хлопці не стануть чоловіками без ритуального гомосексуального акту почасти тому, що без цього вони будуть триматися жіночої сфери, в якій виросли. Ініціювання в чоловіки полягає в смоктанні юнаком статевого органу старшого за віком, яке закінчиться проковтуванням сім’я. Це має відбуватися щодня протягом декількох років¹⁸.

Перехід від життя до смерті також містить релігійне використання сексу, як ми бачимо, наприклад, у скандинавській релігії. Ібн Фадлан із Багдада в 922 році описав обряд поховання скандинавського вождя на березі річки Волги, з якого видно, що секс був елементом у похоронних обрядах впливових скандинавських осіб¹⁹. Після смерті вождя одна з його рабинь ішла табором, від намету до намету, та найсильніший чоловік із кожного намету повинен був зайнятися сексом із нею, щоб показати відданість своєму мертвому вождеві. Після того як вона тричі глянула через ритуальну дверну раму на землю мертвих, вона супроводжувала корабель, у якому лежав мертвий вождь. Там вона отримувала п’янкий трунок, який п’янив її, і шість чоловіків мали статевий акт із нею. Потім її поміщали біля трупа, задушували й устромлювали ніж між ребра. Нарешті корабель підпалювали й у цьому вогнищі згорали і вождь, і рабиня²⁰.

Секс як частина похоронної церемонії не просто історичний феномен. У Тайвані, де більшість людей або буддисти, або даоси, або й те й те, жінки, які виконують стриптиз, стали частиною поховальної церемонії для чоловіків протягом останніх декількох десятиліть. Звичай поширився на материкову частину Південного Китаю, незважаючи на те що влада активно намагалася викорінити його. Зв’язок між цим сексуальним актом і ритуалом, проте, не такий тісний, як на церемонії поховання скандинавського вождя. Що більша кількість людей відвідує похорони, то більше шанували небіжчика за життя. Тому жіночий стриптиз навколо труни тривалістю у декілька хвилин є ефективним способом до збільшення кількості проводжаючих²¹.

Кілька більш пізніх релігійних рухів ґрунтувалися на практиці використання сексу давнішими релігіями. Найчастіше ці різні новорелігійні методи ритуального сексу базувалися на уявленнях про ранні релігії, які мають достатньо мало підтверджених історичних фактів. Це має різні причини, у тому числі поширене переконання, що ці релігії, пригнічені християнством, і антисекс-відношення повинні мати секс-позитивне ставлення. Оскільки наявні джерела багатьох найдавніших релігій не завжди надійні, це відкрило шлях як для фахівців зі смаком до хорошої історії, так і для прихильників неорелігій з ухилом до релігійного сексу приписати цим релігіям ритуальне використання сексу.

Впливовий британський окультист Алістер Кроулі створив те, що він називав Гностичною Месою, для свого руху Ордену Східних Тамплієрів. Крім усього іншого, це дійство включало проникання священика його «священним списом», тобто ерегованим членом, у піхву жриці. Меса Кроулі передусім відображала корумпованість християнської меси, а також надихалася різними уявленнями про інші перекручування католицьких ритуалів²². Ритуальне вживання Кроулі гетеросексуальності, однак, не окреслювало межі використання сексуальності. Кроулі зазначав, що і гомосексуальність, і мастурбація становлять чудовий спосіб вивільнити потужні магічні сили²³. Він любив посилатися на тантризм і грецькі та єгипетські вірування, щоб аргументувати свої ідеї священного сексу, хоча ці посилання зазвичай демонстрували, що його розуміння цих традицій було вкрай обмеженим²⁴.

Якщо Кроулі був натхнений поняттям зворотної, або чорної, католицької меси, Антон Ла-Вей та його Церква Сатани перейняли її пов­ністю. Ми повинні визнати, однак, що, хоча існувало багато вірувань щодо сексуальної активності між відьмами та демонами, сексуальність чорної меси передусім ґрунтується на традиції християнського бачення жахів од XV століття й донині²⁵. Виділяється один епізод від 1673 року. У розпачі від бажання зберегти прихильність Людовика XIV його коханка мадам де Монтеспан узяла участь у чорній месі, до якої, крім усього іншого, залучили оголену жінку та використовували кров принесеної в жертву дитини²⁶. Завдяки Ла-Вею ми можемо довести, що чорні меси з ритуальним сексом дійсно перетнули межу від фантазії до реальності. Наголос Ла-Вея на священному сексі був натхнений тим, що він уважав лицемірним християнське ставлення до сексу. Він згадував, наприклад, як християнські чоловіки жадали напівголих жінок у цирках, у яких він працював протягом тривалого періоду, а потім ті ж самі чоловіки на недільних службах молилися Богу, щоб він пробачив їх і звільнив од похоті плоті²⁷.

Джеральд Гарднер, який брав участь у створенні неорелігійного чаклунського руху Вікка, працював із так званим Великим обрядом, частина якого становила ритуальний гетеросексуальний статевий контакт чоловічого «списа» з жіночим «граалем». Як він написав у своїй «Книзі Тіней»: «І ви будете вільні від рабства, і як знак того, що ви дійсно вільні, ви будете голими у ваших обрядах, і ви будете танцювати, співати, святкувати, грати музику та кохати». Гарднер стверджував, що він був ініційований відьмою на ім’я Стара Дороті, яка була членом відьомського культу, що існував багато століть тому²⁸. Насправді, однак, цей релігійно-сексуальний ритуал заснований радше на давніх уявленнях про сексуальні оргії на відьомських шабашах, ніж на будь-якій справжній дохристиянській практиці в Західній Європі²⁹. Літературні описи ритуальної гетеросексуальності Меріон Зіммер Бредлі в її романі «Тумани Авалона» 1983 року мали значний вплив на нові релігійні уявлення про важливість сексу в релігійних контекстах. Міф про так званий священний шлюб між богинею та рогатим богом відіграє центральну роль у русі Вікка, де гетеросексуальність часто розглядається як відтворення божественного акту³⁰. Цей наголос на сексуальній полярності між чоловіками та жінками, проте, викликав певну феміністську та квір-критику як щось гетеросексистське й надлишкове³¹.

Існує кілька обмежень на те, що може бути залучене до релігійних ритуалів: їжа, питво, вбивство, жертвоприношення тварин, пісні, танці, спортивні вправи, читання й тиша, і це тільки деякі з наявних. Ритуальне використання сексу не робить його унікальним у цьому релігійному контексті. З погляду релігії, однак, сексуальні ритуали не грали особливо важливої ролі. Це пояснюється насамперед домінуванням трьох великих монотеїстичних релігій, а надто поширеною християнською тенденцією виключити сексуальність із будь-якого визначення релігійності. Це означає, що ідея сексу як частини релігійного ритуалу здається чужою для багатьох людей.

Водночас ми бачимо, що достатньо багато сексуальних ритуалів дійсно існує, але вони практикують не секс, прийнятий у рамках відповідного релігійного світогляду, а той, що забороняється. Саме те, що він забороняється або визначається далеким від справжньої людської природи, робить цей вид сексу особливо потужним. Сексуальні обряди, отже, спираються на переконання, що секс пов’язаний із силами, далекими від оргазму та розмноження. Таке явище, як сексуальні ритуали, яскраво демонструє, як секс може стати потужним релігійним феноменом.

Фахівці з релігійного сексу

Коли секс безпосередньо використовується в релігійному контексті, природно, що зазвичай контроль над ним перебирають релігійні лідери. Фахівець із релігійного сексу, однак, не є аж таким поширеним явищем. Поняття фахівця з релігійного сексу, чия основна функція полягає у вирішенні сексуальних проблем, можливо, найчастіше фігурує в еротичних фантазіях про стародавні релігії в далеких країнах.

Єврейська Біблія містить низку посилань на священних повій у храмах. Такі посилання переважно засуджують поведінку, притаманну сусіднім народам³². Проте ці посилання не можна вважати доказом того, що повії насправді існували в цих, інших, релігіях. Первинні джерела, які стосуються різних релігій Близького Сходу, не підтримують ані грецькі, ані біблійні твердження щодо того, що священна проституція була надто поширеною³³. Існували, однак, релігійні секс-експерти, проте не повії: жриці стародавнього Вавилона, наприклад, грали сексуальну роль богині Інанни у священному шлюбі з царем³⁴.

Те, що немає підстав уважати, що священна проституція існувала в релігіях народів — сусідів Ізраїлю, не є кінцем історії. Особлива заборона ізраїльтянам, чоловікам і жінкам, ставати храмовими повіями³⁵ свідчить про те, що це явище було досить відомим в ізраїльській релігії. Біблія говорить, що, наприклад, храмові повії були в храмі Єрусалима ще за часів правління царя Ровоама, сина Соломона³⁶. Оскільки неод­норазово повторюється, що «ті, хто практикував блуд у храмі», будуть вигнані з країни, це означає, що така практика може бути пов’язана з ізраїльською релігією³⁷. Цікаво, що відома низка випадків, коли вигнання стосувалося тільки чоловіків-повій³⁸, що свідчить про те, що жінкам-повіям дозволялося залишатися при храмі. Джерела, проте, не дозволяють дійти будь-яких однозначних висновків щодо того, як ізраїльтяни ставилися до ритуального сексу.

Треба визнати, що історії про храмових повій Близького Сходу неод­нозначні, утім, є більш очевидні приклади релігійних секс-експертів в інших місцях. Жінки-девадасі, прикріплені до деяких індуїстських храмів, часто грали спеціальну сексуальну роль в індуїстському поклонінні. Девадасі досі існують в індійських штатах Андхра-Прадеш, Карнатака й Махараштра. Їхній головний обов’язок — виконання храмових танців, і хоча одні девадасі в найсвященніших частинах храму мусять бути цнотливими, секс становить частину релігійної функції інших девадасі³⁹. Серед їхніх традиційних обов’язків, наприклад, секс із місцевими принцами та священиками-брахманами, утім, вони також доступні для місцевих чоловіків із трьох вищих каст. Девадасі, однак, не можуть називатися храмовими повіями, оскільки не отримують плату за секс⁴⁰. Вони грають у храмах роль небесних куртизанок, swargabesya або апсар, які належать двору Індри, царя богів, і забезпечують сексуальне задоволення для богів⁴¹. Статевий акт, який практикують девадасі, є позитивною силою, яка схвально впливає на суспільство⁴². Вони також безпосередньо пов’язані з богами, тому що зазвичай призначені комусь із них, часто Шиві або Крішні⁴³. Деякі девадасі призначені богиням, наприклад богині Єламма в штаті Карнатака. У таких випадках девадасі покликаються на богиню як на свого чоловіка⁴⁴.

Подібно до того як молоді релігії знайшли нові способи використання сексу в релігійних контекстах, вони також вигадали абсолютно новий тип фахівця з сексу. Коли Ісус закликав Петра і його брата Андрія стати його учнями, він використав слова «Ідіть за мною, зроб­лю вас ловцями людей»⁴⁵. Традиційно це розглядається як заклик до місіонерської діяльності. У 1970-ті роки Девід Берг, засновник і лідер неорелігійного руху The Family (також відомого, як The Children of God або The Family International), виступив із вельми своєрідною інтерпретацією заклику Ісуса стати «ловцями людей». Молоді жінки, члени організації, були закликані залучати чоловіків за допомогою сексу. «Риби (одинокі чоловіки) не можуть зрозуміти розп’яття, не можуть зрозуміти Ісуса. Але вони можуть зрозуміти творіння Боже, жінку, — пояснив Берг. — Отже, кожна з вас, дівчат, розкрийте свої руки й ноги для тих чоловіків, які зовсім як Ісус, такі ж самі, як Ісус»⁴⁶. Ця місіонерська робота називалася «кокетливою риболовлею». «Повії для Ісуса» повинні були пройти тривалий процес навчання, перш ніж їм було дозволено почати свою сексуальну місіонерську діяльність⁴⁷. Їх також використовували як засіб для завоювання прихильності впливових людей у політиці та бізнесі. Згідно із записами, веденими рухом, рівно 223 311 чоловіків отримали плотське пізнання священного повідомлення⁴⁸. Незважаючи на ці благочестиві наміри, практика була припинена в 1987 році через загрозу СНІДу⁴⁹.

Одна з найважливіших причин, чому більше немає релігійних секс-фахівців, мабуть, пов’язана з релігійним санкціонуванням і регулюванням сексу незалежно від шлюбу. А оскільки цей вид сексу часто існує на межі того, що є релігійно прийнятним, наявність релігійного секс-фахівця як явища унеможливлюється у багатьох релігіях. Саме тому, ймовірно, релігійні секс-спеціалісти часто фігурують в екзотичних уявленнях про те, що відбувається в інших релігіях. Але, навіть якщо вони зустрічаються рідко, релігійні секс-фахівці однаково належать до сексуального ландшафту релігії. Там, де вони існують, їх шанують, і це свідчить про те, що в релігії немає феномена, який повністю виключає можливість ритуального сексу.

Священна сексуальна символіка

Не буде перебільшенням сказати, що еротизм стає абсолютно відчутним під час канамара мацурі, щорічного синтоїстського фестивалю в місті Кавасакі, Японія. Кількаметрові фалоси, чорні та рожеві, несуть у процесі ходи містом. Величезні дерев’яні фалоси розташовані біля храму Канаяма, тож маленькі дівчата можуть сісти на них верхи й переконатися, що вони стануть плідними нареченими в майбутньому. Навіть дорослі жінки охоче сідають на них або принаймні торкаються їх⁵⁰. Чоловіки-імпотенти також вірять, що дотик до гігантських пенісів зможе їм допомогти⁵¹. Щасливі жінки, вбрані у святкові костюми, несуть фалоімітатори розміром з немовля. Благочестиві вірні можуть купити льодяники у формі фалоімітатора для своєї дитини. Люди, які надають перевагу більш поживній їжі, куштують китайську капусту й інші овочі, вирізані у формі пенісів⁵². На аналогічному фестивалі в Огата-дзіндзя в Інуяма, відбувається хода човнів з величезними чоловічими та жіночими статевими органами. У сусідньому Тагата-дзіндзя колом носять величезні червоні фалоси⁵³.

Що для одного еротизм, для іншого — порнографія. Тому не так уже й легко вирішити, як класифікувати такі надзвичайно відверті демонстрації образу релігійного сексу, як ці. Цей релігійний еротизм є наочним свідоцтвом того, наскільки великі відмінності існують між ставленням різних релігій до сексу. Загальна ворожість до сексу в християнстві означає, що еротичні уявлення такого штибу зазвичай відсутні, хіба що демон і пекло є частиною сцени. Навіть старі християнські живописання напівголих святих і Діва Марія, яка чудесним чином годує груддю святих чоловіків, таких як Бернар Клервоський, не мали еротичного навантаження, навіть якщо сьогодні може так здаватися. Так само як крайня плоть Ісуса, яка нібито зберігалася до 1421 року в монастирській церкві в абатстві Кулона, біля Шартра (і в інших церквах теж), не може вважатися еротичною реліквією, хоча вона повинна була мати чудодійну силу збільшення народжуваності⁵⁴. А коли християни-гернгутери в XVI столітті співали гімни про пеніс Ісуса та груди й матку Марії, вони заперечували, що в цьому є еротичне значення. Вони пояснювали, що соромитися статевих органів Ісуса й Марії означає заперечувати людську природу Ісуса Христа⁵⁵.

Релігійно-еротичні уявлення часто пов’язані не тільки з центральною роллю сексу в релігії, а й із більш конкретними аспектами. Святкування на честь синтоїстського культу фалоса в храмах Японії асоціюється насамперед з ідеєю, згідно з якою боги можуть підвищити родючість серед вірян, якщо останні будуть використовувати еротичні символи у своїх релігійних обрядах. І використання богів задля допомоги при імпотенції й безплідді є лише одним з елементів цих фестивалів статевих органів. Крім того, ці ритуали покращують становище у сільському господарстві та бізнесі⁵⁶. Сила божественної родючості також є позитивною силою загалом: фалоси часто розташовані в храмах або уздовж заміських доріг, у такий спосіб не тільки підсилюючи всі види родючості, а й захищаючи від злих сил.

Синтоїстський еротизм також передбачає використання під час сексу релігійної символіки. Від XVII століття фалоімітатори часто вирізали у вигляді Отафуку, богині радості, або Бентен, популярної богині кохання⁵⁷. Образ останньої досі вельми популярний і присутній у сучасних японських стрип-барах⁵⁸.

Божественні фалоси та вульви як об’єкти поклоніння вірян відомі не лише в синтоїзмі. Є багато релігій, зосереджених аналогічним чином на статевих органах. В індуїзмі фалос, лінгам, є релігійним, сексуально навантаженим символом бога Шиви. У святинях Шиви зазвичай у самому центрі височіє величезний фалос, хоча часто-густо лінгам має настільки стилізовану форму, що непосвячений може легко припустити, що бачить не що інше, як неохватний, довжелезний, добре відполірований камінь.

За священними фалосами Шиви доглядають як за культовим об’єктом, миють святою водою, протирають молоком із маслом і медом і прикрашають квітами. Деякі з них більш славетні за решту: священики в храмі Тілабхандешвар у Варанасі розповідають відвідувачам про те, що фалос храму постійно збільшується як божественний пеніс із вічно зростаючою ерекцією, тому рано чи пізно їм доведеться збільшити висоту стелі.

Крім священних фалосів, об’єктом поклоніння в індуїстських храмах є також символічні образи жіночих статевих органів — йоні. Вони бувають різні за розміром і, як правило, пов’язані з різними богинями. Лінгам Шиви часто розташовується в середині йоні, але не як проникнення під час статевого акту, а так, ніби виростає з піхви.

Центральну роль у релігійній символіці індуїзму відіграють не тільки стилізовані статеві органи. Храми в Кхаджурахо у штаті Мадх’я-Прадеш і храм у Конараку в Оріссі майже повністю прикрашені зображеннями різних сексуальних дійств. Подібні оздоблення, проте не такі багаті, орнаментують стіни багатьох храмів того ж періоду по всій Індії. Подібне еротичне храмове мистецтво, але більш пізнього періоду можна знайти також у більшості храмів Непалу. Такі зображення відбивають дуже широкий спектр гетеросексуальних і лесбійських актів. Сцени сексу між чоловіками зустрічаються рідше, проте все ж існують поряд із маргінальнішими сексуальними явищами. Кхаджурахо, наприклад, містить зображення того, як один чоловік бере ззаду, здавалося б, щасливого коня, а інший вкладає свій ерегований пеніс коню у рот. У храмі Конараку також присутні зображення сексу з тваринами, так само як і в деяких храмах Бхуванешвара⁵⁹. Незрозуміло, як ці еротичні образи мають бути інтерпретовані, але цілком не виключено, що ці зображення священного сексу, які уважаються такими далекими від ідеалів шлюбу, є чимсь схожим на систематичний гріх, який лежить в основі індуїстського тантризму⁶⁰.

Як і індуїзм, грецька релігія схожим чином захоплювалася божест­венними статевими органами. Ереговані пеніси були присутні практично всюди. Герми, стовпи з головою Гермеса та ерегованим членом, стирчали на порозі майже кожної будівлі, біля всі вхідних дверей, а також на кордонах міст-держав⁶¹. Величезні фалоси проносили Афінами під час щорічного свята Діоніса, а ключовим елементом таїнства на його честь було урочисте відкриття фалоса.

Сакральні пеніси становили головний об’єкт поклоніння й у римській релігії. Прикраси у вигляді фалосів носили на шиї як амулети. Навіть маленьким дітям одягали їх для захисту⁶². У грецькій і римській релігійній традиції сакральне значення фалоса пов’язане не лише із плодючістю. Він утілює могутню божественну силу, яка захищає людей, що перебувають у скрутному становищі або у хиткому фізичному стані.

Деякі з відомих нам сьогодні найвідвертіших релігійно-сексуальних зображень, на жаль, настільки відірвані від їхнього початкового контексту, що ми маємо зовсім інше уявлення про них, ніж те, що передбачалося первісно. Археологічні знахідки періоду культури Моче, яка процвітала на Північному узбережжі Перу від І до VIII століття, містять повторювані зображення гетеросексуального акту, який видається ритуальним обрядом. Причому вагінальний секс представлено меншою мірою, а на більшості малюнків зображені різні варіації анального сексу⁶³. До того ж навіть гетеросексуальний акт не можна назвати цілковито людським: жінки мали статеві акти з тваринами та різними надприродними істотами, часто людиноподібними монстрами з величезними пазурами⁶⁴. На одному із зображень чоловіка, найімовірніше військовополоненого, приносили в жертву богам⁶⁵. Подеколи можна побачити гетеросексуальний анальний акт, що відбувається під час похоронних ритуалів⁶⁶. Інші малюнки відтворюють людей, які вирішують серйозні питання і водночас займаються сексом⁶⁷. Зв’язок між сексом і поховальними ритуалами посилюється образами жінок, які мають статеві контакти з істотами, подібними до живих мерців, а також поміщенням відвертих сексуальних предметів у могилу разом із небіжчиком⁶⁸.

Зображення Моче віддзеркалюють, найвірогідніше, стародавні сексуалізовані ритуали. Але важко сказати, яку саме роль грали ці еротичні малюнки в тогочасному релігійному житті, хіба що можна припустити, що вони були важливими ритуальними похоронними дарами. Культура Моче, однак, не унікальна щодо дуже відвертих зображень сексуального характеру. Щось подібне можна зустріти й у культурах деяких андських народів, хоча, на жаль, це не вельми допоможе нам дійти якихось конкретних висновків⁶⁹. Проте дуже велика частка культурної спадщини Моче складається з фігур, що мають релігійно-сексуальний підтекст, який на сьогодні не має жодних аналогів серед релігій, що досі існують.

Божественні статеві органи також відіграють важливу роль у скандинавській релігії. 56 каменів у формі фалоса скандинавського періоду були знайдені в Норвегії. Важко зрозуміти їхнє значення, оскільки вони походять від IV—VI століття і практично не фігурують у жодному з відомих документальних джерел. 21 з цих каменів було знайдено на могилах і три — біля курганів, через що можна припустити, що вони якимось чином пов’язані з культом мертвих. Інші, дрібніші, кам’яні фалоси були знайдені прямо в могилі біля праху⁷⁰. Існує гіпотеза, що чашоподібні знаки — малі та круглі заглиблення — символізують матку, проте жодного більш-менш достовірного доказу цього немає. На п’ятнадцяти каменях-фалосах вирізьблені саме такі чашоподібні знаки⁷¹.

За словами Адама Бременського, північногерманського хроніста ХІ століття, у гробниці бога родючості Фрейра в Упсалі його зображували чоловіком з великим фалосом⁷². Хирлява фігура сидячої людини зі здоровезним ерегованим пенісом зі Швеції часів вікінгів зазвичай визначається як Фрейр⁷³. Той факт, що бог може перебувати у стані сексуального збудження, не сприймався негативно тогочасними людьми. Потужна сексуальність богів була радше ще одним аспектом їхньої нелюдської природи.

«Пасмо про Вьолса» (др. сканд. V?lsa ??ttr), історія, збережена в «Книзі з Плоского острова» (др. сканд. Flateyjarb?k) — ісландському рукописі XIV століття, оповідає про те, як Олаф Гаральдссон, норвезький король і святий, став свідком язичницького ритуалу жертвоприношення. Щовечора на фермі на крайній півночі Норвегії жінка бере вьолса (v?lsa), член убитого коня, який зберігався, замотаний у шматок льону й лушпиння цибулі. Потім усі учасники ритуального дійства передають цей вьолса з рук у руки довкруж столу, декламуючи при цьому спеціальні ритуальні строфи. Поміж іншого, люди молять про те, щоб морнір, божественні гігантські жінки-йотун, прийняли цей дар. Лляна ганчірка та цибулеве лушпиння, в які загорнений пеніс коня, також мають символічне значення і походять, імовірно, з дуже давніх традицій. На кістяному шкребку V століття, знайденому на фермі на півночі Хордаланду, є напис linalaukar — «льон і цибуля»⁷⁴. На жаль, ми маємо невелике уявлення про значення цих стародавніх релігійно-сексуальних ритуалів. Благочестивий і не дуже толерантний християнський святий Олаф Гаральдссон не був зацікавлений у пошуку витоків традиції вьолса та просто згодував священний фалос собакам.

У 1993 році розпочалася християнська боротьба проти скандинавського культу фалоса в районі Дьонна на узбережжі Хельгеланду на півночі Норвегії. Через те, що старий камінь-фалос був повернений до музею Берґена, кожній новонародженій дитині дарувався срібний фалос. Консервативні християни здійснювали потужний спротив цим діям, стверджуючи, що це язичницький, окультний і демонічний акт. Особливо потужне збурення викликало дарування немовлям фалічних амулетів замість хрестів, як зазвичай⁷⁵.

Священна сексуальна символіка аж ніяк не просте історичне явище. У цьому пересвідчився мусульманський уряд Індонезії, коли ввів закон про боротьбу з порнографією. Закон, що забороняє всі публічні покази, звуки та жести, які можуть здатися непристойними, сексуальними або такими, що «порушують моральні настанови суспільства», не був позитивно сприйнятий релігійними спільнотами країни. Утім, окремі члени парламенту — мусульмани зраділи та вигукували: «Бог великий», коли ухвалювали цей закон. А ось балійські індуїсти та послідовники деяких традиційних релігій Папуа були досить розгнівані. Як вони зазначили, цей закон ставить серйозні обмеження на їхні традиційні релігійні практики, оскільки вони містять певні еротичні мотиви⁷⁶.

Релігійні зображення сексуальних символів і статевих актів не тільки становлять протилежну крайність тим релігійним рухам, які вороже ставляться до сексу, а й виносять усю релігійно-сексуально сферу на зовсім новий рівень. Священні образи означають, що віряни повин­ні ставитися до їхнього конкретного релігійного бачення сексу як до основного священного явища, подобається їм це чи ні. Під цим кутом зору існують паралелі між таким ставленням та різними релігійними формами вимушеного сексу.

Священний сексуальний символізм або його відсутність часто передбачає крайнє формулювання конкретних релігійних поглядів. Коли різні релігії вступають у контакт одна з одною, у центрі уваги зазвичай постає різна сексуальна символіка. Коли послідовники більш сексуально репресивних релігій стикаються з цим явним акцентом на священну сексуальність інших релігій, це, як правило, призводить до засудження положень конкретної релігії.