У святу і Велику П’ятницю

Стихира на вечірні

Тебе, одіющагося світом яко ризою, снем Іосиф с древа с Никодимом, і видів мертва, нага, непогребенна, благосердний плач восприїм, ридая глаголаше: уви мні, сладчайший Ісусе, Єгоже вмалі солнце, на кресті висима узрівшеє, мраком облагашеся, і земля страхом колебашеся, і раздирашеся церковная завіса: но се нині вижду Тя, мене ради волею под’ємша смерть. Како погребу Тя, Боже мой, іли какою плащаницею обвію? Коїма ли рукама прикоснуся нетлінному Твоєму тілу? Іли кія пісні воспою Твоєму ісходу, Щедре! Величаю страсті Твоя, піснословлю і погребеніє Твоє со воскресенієм, зовий: Господи, слава Тебі.

Тропар

Благообразний Іосиф с древа снем пречистоє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і вонями во гробі нові покрив, положи.

На цілування Плащаниці:

Приідіте, ублажим Іосифа приснопамятнаго, в нощі к Пилату пришедшаго і Живота всіх іспросившаго: даждь ми Сего страннаго, Іже не імієт гді глави подклонити. Даждь ми Сего страннаго, Єгоже ученик лукавий на смерть предаде. Даждь ми Сего страннаго, Єгоже Мати, зрящи на кресті висяща, ридающи вопіяше, і матерски восклицаше: уви Мні, Чадо Моєї Уви Мні, Світе Мой і Утробо Моя возлюбленная! Симеоном бо предреченноє в церкві днесь собистся: Моє сердце оружіє пройде, но в радость воскресенія Твоєго плач преложи. Покланяємся страстем Твоїм, Христе; покланяємся страстем Твоїм, Христе; покланяємся страстем Твоїм, Христе, і святому воскресенію.