2. Що ж таке, власне, секс?

Розглядаючи ставлення релігії до сексу, доцільно мати чітке уявлення про те, що насправді являє собою секс. Утім, це не так уже й легко. Згідно з Riksm?lordboken (норвезький словник), секс — це «те, що стосується статевого життя». Більш загальним визначенням сексу є діяльність, в якій залучені статеві органи й існує певний ступінь збудження. Якщо ж заглибитись у релігійну сферу, важко досягти чіткого розуміння. Зовсім навпаки. Усі релігії визнають, що гетеросексуальний вагінальний статевий акт є сексом. Проте тільки-но ми виходимо за межі цього визначення, ми доходимо висновку, що розуміння сексу сильно відрізняється поміж різних релігій і всередині кожної окремо.

Протягом усієї історії релігії було витрачено багато зусиль, щоб відрегулювати те, що в загальнішому значенні розуміється як межі сексуальності. В єврейському законі термін «yichud» означає необхідність жінкам і чоловікам, які не перебувають у шлюбі, триматись одне від одного подалі. Хоча цей принцип не настільки поширений сьогодні, з’являються нові його вираження. В Єрусалимі на прохання ультраортодоксальних євреїв дедалі більше стає окремих автобусів для чоловіків і жінок. А на маршрутах, де відсутні окремі для кожної статі автобуси, жінки повинні сидіти позаду, щоб запобігти непристойної поведінки. Жінки, які відмовилися сісти в задній частині автобуса, можуть бути побиті своїми ультраортодоксальними чоловіками¹. Подібний принцип розмежування жінок і чоловіків також існує у консервативному ісламі. Одним із прикладів цього є саудівські закони, які забороняють жінкам виходити за межі будинку без чоловічого супроводу. Чоловіки теж зазнають обмежень: узимку 2008 року 57 юнаків були заарештовані в торговому центрі Мекки за неналежний одяг, гучну музику й танці, оскільки це могло привернути жіночу увагу². Восени 2008 року в Осло під час державного норвезько-сомалійського святкування група імамів здійняла гучний протест проти того, щоб непов’язані сімейними узами чоловіки та жінки перебували в одному місці³.^.

Що ж до християнства, то Ісус наголошував, що людина може бути звинувачена в сексуальній невірності, навіть якщо не були залучені статеві органи. «Той, хто дивиться на жінку з жадобою, уже вчинив перелюб із нею у своєму серці»⁴. Згідно з Фомою Аквінським, безумовно, найшанованішим католицьким теологом, дотики та поцілунки між людьми різної статі не вважаються смертельними гріхами, але залежно від мотивації можуть ними стати⁵. Думка, що невтамоване бажання може становити великий сексуальний гріх, має давнє коріння в християнстві. Проте коли християнські місіонери розпочали проповідувати гріховність різних сексуальних думок, для багатьох народів це стало абсолютно новою концепцією⁶.

У тому ж дусі вважав Мухаммед: дивитися на заборонені речі або споглядати за чимось із бажанням є зрадою очей, а говорити про недозволене або бажане є зрадою вуст⁷. Зрада вух — це слухати речі сексуального характеру, а зрада рук — сповнені бажання обійми. Менш піднесена зрада ніг, оскільки вони ведуть до того місця, де планується скоєння акту невірності⁸. Мухаммед, однак, був толерантнішим від Ісуса щодо людських бажань, допоки вони нездійсненні; присутність невтамованих бажань не каралася релігією.

Крім того, згідно з буддизмом, бажання є проблемною категорією сексуальних меж, проте бажання за своєю суттю більш складний вик­лик, ніж просто секс. Бажання пов’язане з усіма почуттями, кожне з яких намагається затримати нас у стражданнях. Однак, як і інші релігії, буддизм також зазнає впливу розширеної концепції сексу: коли чоловіки отримують задоволення, дивлячись на жінок, навіть просто на їхні зображення, це іноді вважається статевим актом⁹.

Нагота або просто натяк на наготу є ще однією межею, яка була сексуалізована в багатьох релігіях. Згідно з Біблією, Адам і Єва соромляться власної наготи й покривають себе переплетеним фіговим листям, проте одного разу вони з’їли плід із дерева пізнання та «їхні очі відкрилися»¹⁰. Коли Хам, син Ноя, побачив його нагим, прокляв Ной його сина та всіх його нащадків¹¹. Антоній, перший легендарний християнський отець-пустинник, дотримувався тієї ж думки. Він гордився, що ніхто ніколи не бачив його оголеним. Аби не зраджувати свою віру, протягом життя він ніколи не мився. Щоб бути взірцем для християн, він навіть не клав «ноги у воду, якщо не мусив»¹².

Християнське ставлення до наготи, проте, зазнало змін. Тоді як папа Юлій ІІ на початку XVI століття нічого не заперечував проти багатьох оголених біблійних персонажів Мікеланджело в Сікстинській капелі, папа Павло IV кількома десятиліттями пізніше був настільки нажаханий наготою, що наказав знищити картини. І тільки люті протести змусили його відмовитися від свого початкового задуму, проте одному з учнів Мікеланджело було доручено домалювати одяг непристойним біблійним персонажам¹³. У наш час аналогічним чином християнами було докладено безліч зусиль, щоб обмежити зображення наготи у фільмах і публікаціях. Це досі залишається актуальною темою. Тоді як дедалі більше футбольних асоціацій і жіночих інституцій публікують календарі зі світлинами оголених себе, американець Чад Харді влітку 2008 року був відлучений від церкви мормонів за те, що опублікував світлини мормонських місіонерів-чоловіків з оголеним торсом¹⁴.

Згідно з ісламом, в ідеалі дорослі не повинні демонструвати свою наготу¹⁵ навіть перед людьми своєї ж статі. Проте є винятки, наприклад, оголені тіла у громадських лазнях. Заборона наготи стосується також того, як Коран закликає жінок бути скромно вдягненими, особливо в оточенні чоловіків, які не є близькими родичами¹⁶. Пристойні жінки мають бути добре прикритими. Ці правила не такі суворі стосовно чоловіків. Часто на європейських пляжах можна спостерігати, як пов­ністю одягнені мусульманські жінки сидять біля своїх чоловіків, на яких самі лише плавки.

Проте одягу не завжди достатньо, щоб прикрити наготу жінок. Абу Хурайра, один із найближчих соратників Мухаммеда, застеріг від «жінок, які оголені, навіть якщо й одягнені». Такі жінки «пішли хибною дорогою й можуть збити вас зі шляху». Така звичка одягатися зачиняє дорогу в рай, уважав Абу Хурайра¹⁷. Вказівка одягатися скромно є причиною дедалі поширенішого використання хіджабу та нікабу (хустки і вуалі), хоча сам Мухаммед не проповідував нічого з цього приводу. Насправді невдовзі після смерті пророка, халіф Умар «за божественного натхнення» винайшов хіджаб¹⁸. Однак є великі відмінності, наприклад, між модницями Тегерана у витончених дизайнерських хіджабах і пов­ністю покритими жінками єменської столиці Сана. Восени 2008 року провідний ісламський суддя Саудівської Аравії заявив, що за показ напівголих жінок та іншого «великого зла» по телебаченню власники відповідальних телекомпаній заслуговують на смертну кару¹⁹. Подіб­ним чином до 1980-х років консервативні сім’ї Об’єднаних Арабських Еміратів не дозволяли своїм синам одружуватися з дівчинами, якщо їх помітили у товаристві з будь-ким, чоловіком чи жінкою, які не були найближчими членами родини²⁰.

Якщо перейти до іншої крайності, можна виявити більш обмежене розуміння того, що таке секс, ніж те, що загалом визначається людьми. Опитування, проведене в США у 2003 році, показало, що 27 відсот­ків студентів коледжу, які підписали християнський консервативний контракт, згідно з яким вони мали утримуватися від сексу до шлюбу, за рік після цього вважали, що вони дотримались обіцянки, хоча й займалися протягом року оральним сексом. Вони не визнавали це сексом²¹. Дослідження серед жінок, які виросли в норвезькому баптистському середовищі та брали участь у музичних гуртках християнського спрямування, так званих тенсинг-громадах, показує, як заборона на дошлюбний секс на практиці часто означає «все інше, крім статевого акту, дозволено»²². Гетеросексуальні пари можуть «довести один одного до оргазму», не вважаючи це сексом²³. Молода дівчина-християнка, яка щиро впевнена, що не буде займатися сексом до шлюбу, розповідає, однак, як її коханий «був здивований, коли я смоктала йому, як… майже відразу, знаєте»²⁴. Ці, можливо, несподівані межі того, що саме неодружені християни в консервативних середовищах можуть або не можуть робити з особою протилежної статі, навіть якщо вони не наполягають на статевих стосунках до шлюбу, є іноді «зовсім нормальним у їхньому середовищі»²⁵. Таке ставлення до сексу часом створює досить заплутаний понятійний апарат. Американський інтернет-пастор Біл Мак-Джінніс надає гарний приклад плутанини, що виникає. Розглядаючи загальне американське християнсько-консервативне розуміння сексу, він пояснює, якою можливістю для неодружених християн, які хочуть дотримуватися заборони на секс до шлюбу, є «займатися петингом для досягнення оргазму». У цьому немає нічого нового в християнському контексті. Мак-Джінніс навіть покликається на досвід його молодості, яка припала на 1960-ті роки: «Обидва отримали оргазм, проте не втратили цноту». Якщо немає проникнення, тоді це не секс²⁶. Інакше кажучи, виправдання Біла Клінтона зі справи Моніки Левінськи були не просто взяті з повітря, а втілювали основні ідеї того самого християнсько-консервативного середовища, яке засуджувало його. Клінтон, здається, випустив з уваги, що межі того, що вважається сексом, змінюються після одруження. Те, що до шлюбу вважається невинним петингом, зов­сім не дозволене, якщо здійснюється після одруження з кимсь іншим. Крім того, цей вид петингу має бути обмежений для людей протилежної статі незалежно від їхнього сімейного стану. Те, що молодь із консервативних християнських середовищ Норвегії усвідомлює, що не слід «надто торкатись або занадто пестити одне одного»²⁷, зовсім не означає, що допустимо доторкатись і пестити особу тієї ж статі. Це був не більш ніж простий поцілунок між двома чоловіками, проте колишній прем’єр-міністр Хєль Магне Бондевік був публічно засуджений за це. Зовсім по-іншому це сприймають консервативні мусульмани й індуїсти. Два чоловіки можуть йти рука об руку без всілякого сексуального підтексту, проте якщо те ж саме зроб­лять неодружені чоловік і жінка, це буде сприйматись як акт із чітким сексуальним змістом.

Розуміння того, що секс насамперед має бути пов’язаний із вагінальним проникненням, не унікальне для деяких консервативних християнських громад. Секс між жінками зазвичай ігнорується, оскільки не вважається сексом. Ані Єврейська Біблія, ані Коран не містять заборон щодо сексу між жінками, проте існує смертна кара або інше тяжке покарання за анальний секс між чоловіками. У рабиністичній літературі існує термін «mesolelot» — «жінки, які труться», тобто жінки, які труться геніталіями одна об одну. Згідно з думкою більшості релігійних авторитетів, це не означає, що жінки перестають бути незайманими²⁸. Гінкмар, архієпископ Реймса ІХ століття, зазначав, що секс між жінками можливий тільки із застосуванням проникаючих предметів²⁹. Жінки Арагону, звинувачені у лесбійському сексі, були виправдані, оскільки вони здійснювали це без проникнення³⁰.

Проте навіть проникнення не є єдиним обов’язковим критерієм для релігійного розуміння сексу. У сексуальній практиці молодих католицьких пар, які не перебувають у шлюбі, у країнах Африки та Америки поширена практика гетеросексуального анального сексу, у такий спосіб вони «захищають свою цнотливість». У 1998 році в Пуерто-Ріко студенти-чоловіки, які спочатку практикували гетеро­анальний секс, становили 44 відсотки³¹. Більшість юнаків розуміла, що вони здійснюють сексуальний акт, проте принаймні жінки, з якими вони займалися сексом, зберігали свою невинність. Саме так вони залишались у дозволених релігією межах, які були ключовим чинником поведінки. І знову ми бачимо величезні відмінності у ставленні до сексу, що відбувається між людьми однієї статі чи різних: чоловіки, які мають пасивний анальний секс з іншими чоловіками, підходять під визначення того, що розуміється сексом.

На початку дослідження сфери релігії та сексу з’являється уявлення про те, що відмінності не завжди чіткі. Однак усе відносно. Незважаючи на те що може бути ганебно сидіти поруч із представником протилежної статі в автобусі, навіть найзавзятіші прихильники таких правил усе ж розуміють, що є різниця між таким актом і вагінальним сексом. Крім того, дії, які не вважаються сексуальними, можуть бути визнані такими в деяких консервативних релігійних групах, якщо це стосується чоловіків та жінок, які вже не перебувають у шлюбі або партнерів протилежної статі.