4. Секс із самим собою

Наприкінці XIX століття Джон Харві Келлог, адвентист сьомого дня та винахідник кукурудзяних пластівців, був стурбований тим, що сексуальне бажання спричинило біблійне гріхопадіння. Особливо він був занепокоєний щодо «таємного гріха» мастурбації, який був не тільки небезпечними воротами подальшого сексуального бажання, а й тим, що може призвести до різних гінекологічних захворювань, епілепсії та божевілля. Переконання, що такі недуги можуть виникнути в результаті мастурбації, було вельми поширеним, навіть у медичному світі, аж до початку ХХ століття.

Достатньо важко змусити людей не мастурбувати, проте Келлог не впадав у відчай. Він зосередив свою увагу на тому, як позбавити дітей і молодь від цієї форми сексу. Для стримування статевого потягу серед молоді він винайшов не тільки поживні кукурудзяні пластівці, а й низку більш практичних заходів, які уважав ефективними. Одним із методів був одягати на статеві органи маленькі клітки. Особливо рекомендувалося робити обрізання хлопчикам: «Операція повинна бути виконана лікарем без анестезії, щоб короткий біль мав позитивний вплив на психіку, особливо якщо це буде пов’язано з ідеєю покарання». Запобігання мастурбації було основною причиною обрізання крайньої плоті в Сполучених Штатах у ХІХ століття. Що ж до дівчат, то Келлог радив змащувати клітор їдкою карболовою кислотою «як чудовий спосіб приборкати ненормальні форми збудження»¹.

Поради Келлога відображають як релігійні, так і медичні переконання того часу. Тоді їх важко було відрізнити одне від одного. Адвентисти сьомого дня були впевнені, що між ними існує чіткий зв’язок. Келлог перейняв із віри адвентистів те, що певні види їжі пригнічують сексуальне бажання, а отже, і частоту мастурбації. Віра в те, що мастурбація сама по собі є моральним і релігійним гріхом, також становить центральний принцип адвентистського уявлення.

Заборона мастурбації в іудаїзмі та християнстві має давню традицію, хоча в Біблії ніяких засад для її засудження немає. Навіть оригінальна біблійна історія про Онана, яку пов’язують із мастурбацією, насправді немає нічого спільного з онанізмом. Бог убив Онана тому, що він перервав статевий акт зі своєї дружиною, а не тому, що він задовольняв себе². Насправді, у Біблії не існує жодної заборони мастурбації як такої, хоча Мойсеїв закон підкреслює, що еякуляція призводить до нечистоти³. Історія про Онана досі використовується як пояснення заборони мастурбації. Це ставлення було посилене ще й тим, що все інше, крім гетеросексуального акту в шлюбі, повністю заборонено в християнстві й частково — в іудаїзмі.

Засудження чоловічої мастурбації в іудейській традиції слід розглядати в контексті не тільки історії про Онана, який «даремно проливав сім’я на землю», а й критики пророка Ісаї з приводу жертвоприношення дітей⁴. Чоловіча мастурбація була засуджена не лише тому, що не пов’язана з продовженням роду, а й тому, що теоретично запобігає розмноженню. Витрачати марно сім’я, якщо доходити до крайньої точки зору, рівнозначно вбивству майбутніх дітей. Класичне єврейське словосполучення на означення мастурбації «hashkhatat zara» перекладається як «навмисне знищення сім’я». Рабиністична традиція навіть убачала в загадкових посиланнях Ісаї про «ваші руки всі в крові» образ того, наскільки неприйнятною була чоловіча мастурбація. З цієї причини не було ніякого засудження жіночої мастурбації — це вважалося недоречним, оскільки жіночий онанізм не мав ніякого впливу на продовження роду⁵. Незаміжня жінка, яка мастурбувала таким чином, що прорвала дівочу пліву, могла бути засудженою не тому, що мастурбувала, а тому, що це розглядалось як доказ дошлюбного сексу з чоловіком. Сучасний ліберальний іудаїзм має досить спокійне ставлення до мастурбації. Деякі рабини навіть публічно захищали цю форму сексу.

У християнській традиції загалом мастурбація заборонялася, тому що це позашлюбний статевий акт. Тільки з розвитком чернецтва засудження мастурбації почало набувати помітного значення в релігійному дискурсі. Тоді як більшість людей веде активне сексуальне життя в шлюбі, достатньо важливо запобігти тому, щоб ченці та черниці не саботували їхнє сексуальне утримання за допомогою мастурбації⁶. Деякі християнські письменники мали більш негативне ставлення до мастурбації, ніж інші: Фома Аквінський, наприклад, визначав онанізм як «неприродний» секс, тому що він так само, як і оральний, анальний, гомосекс і зоофілія, повністю виключає запліднення. Незважаючи на те що він визнавав онанізм кращим за інші види «неприродного» сексу, це було гірше, ніж інші форми «природного» сексу, такі як дошлюбний секс, перелюбство, зґвалтування й інцест⁷.

Більшість консервативних християн досі засуджують мастурбацію, однак деякі мають позитивне ставлення до взаємної мастурбації не­одруженої гетеросексуальної пари. Католицька церква розгорнула безпосередню атаку на більш сучасне розуміння мастурбації як «нормальне явище сексуального розвитку, особливо серед молоді»: «Попри те що не може бути доведено, що Святе Письмо засуджує цей гріх, традиція церкви правильно зрозуміла Новий Завіт, за яким це має бути засуджене». У ньому «говориться про “нечистоту” і “блуд” та інші гріхи, які суперечать цнотливості й утриманню»⁸.

Ліберальне християнство часто має більш спокійне ставлення до мастурбації як до чогось не особливо шкідливого, проте й не рекомендованого. Навіть деякі євангелічні християни, які вкладають багато політичних зусиль у боротьбу проти гомосексуальності та дошлюбного сексу, мають позитивні погляди щодо онанізму. Джеймс Добсон, засновник консервативної лобістської організації Focus on the Family, вважає, наприклад, що «мастурбація не так важлива в очах Бога… Я не кажу вам мастурбувати, і я сподіваюся, ви не знайдете потребу в цьому. Але, якщо ви це робите, ви не повинні боротися з почуттям провини за це»⁹. Проте меншість християн активно підтримує мастурбацію як явище. У 1994 році, коли Джойселін Елдерс була Головним лікарем США, вищою посадовою особою в системі охорони здоров’я країни, вона обстоювала ідею сприяння мастурбації, щоб запобігти ризикованого сексу серед молоді. Через негативну реакцію християн, вона була негайно звільнена президентом Білом Клінтоном¹⁰. Ліберальні християни не виступили на її захист.

В ісламській традиції мастурбація також потрапляє в межі загальної заборони на секс поза шлюбом¹¹. Коран, наприклад, підкреслює, що люди не повинні використовувати свої статеві органи ні для чого, крім статевих стосунків у шлюбі¹². Згідно з хадисами — оповідями про діяння та вислови пророка Мухаммеда, зібраними протягом перших століть після смерті останнього, пророк уважає, що харчування може вплинути на статевий потяг. Він звернувся до «вас, молодих людей» із такими словами: «Той, хто не може одружитися, повинен поститися, тому що піст знижує здатність до сексу»¹³.

Існують, однак, відмінності в ставленні до мастурбації серед сучасних мусульман. Тоді як шиїзм загалом забороняє онанізм, інші течії розходяться в думках щодо того, засуджувати його чи ні. Деякі сунітські вчені вважають, що онанізм допустимий, якщо ви самотні, наражаєтеся на загрозу вчинення розпусти або страждаєте від такого потужного сексуального тиску, що не існує жодного іншого способу уникнути його. Інші допускають мастурбацію, якщо неможливо поститись або одружитися¹⁴.

З огляду на загальне критичне ставлення до сексу та похоті буддизм визначає мастурбацію не рекомендованою. Хоча секс із самим собою не може привести до зачаття, проте очевидно, що онанізм пов’язаний із сексуальним бажанням, і це є проблемним питанням для буддизму. Останній не надто опікується регулюванням сексуальності людей, які не обрали стриманість, але щодо чернецтва існує повна заборона мастурбації. «Віная», текст І століття н.е., визнавав такі правила, особливо, що стосувалися ченців-акробатів у монастирях, здатних займатись оральним або анальними сексом самі з собою. Будда вважав такий та інші види моносексу злочином у чернецтві¹⁵.

Оскільки жінки, згідно з буддизмом, мають значно більший сексуальний потяг, ніж чоловіки, мастурбація становить особливу проблему для черниць. Тому останнім було заборонено споживати деякі овочі, як-от огірки, цибулю або редиску, а гігієна статевих органів мала здійснюватися так, щоб це не завдало їм задоволення. Вони не повинні використовувати надто тугі гігієнічні прокладки під час менструацій і плавати проти течії¹⁶.

З-поміж світових релігій індуїзм традиційно спокійно ставиться до мастурбації. Існують зображення акту чоловічої та жіночої мастурбації у релігійному контексті, у тому числі в одному з храмів Кхаджурахо (Індія, штат Мадх’я-Прадеш) і в Храмі сонця в Конараку (Індія, штат Орісса). Проте традиційне сучасне уявлення, що чоловіки будуть сильнішими, якщо не проливатимуть сім’я, як і раніше, означає опосередкований заклик до стриманості¹⁷. Забороняється мастурбація людям, покликаним сексуально утримуватися. Отже, онанізм належить до категорії актів, які вважаються сексуальними¹⁸.Деякі індуїстські аскети-чоловіки вживають заходів, щоб запобігти сексуальному збудженню та ерекції, наприклад надягають щільне сталеве кільце на пеніс¹⁹.

Існують чотири основних ставлення до мастурбації: вона є цілком прийнятною, ба навіть бажаною, незважаючи на те, є у вас секс з іншими людьми чи ні; вона дозволена тільки людям, які ведуть активне статеве життя; вона не бажана, навіть якщо інші види сексу й дозволені; вона заборонена, так само як і інші види сексу.

У разі якщо немає ніякої релігійної заборони мастурбації, цей вид сексу сприймається як «пограниччя»: мастурбація включає лише одну людину, тоді як секс може відбуватися тільки з кимсь. Значно рідше мастурбація дозволяється за умови заборони більшості інших форм сексу.

У тих випадках, коли мастурбація заборонена тільки тим, хто не повинен займатися сексом взагалі, немає ніякої суттєвої різниці між онанізмом та іншими формами статевих стосунків. Мастурбація є статевим актом, добровільним маніпулюванням геніталіями, незалежно від того, робите ви це поодинці чи з кимсь.

Коли секс засуджується, немає сенсу аналізувати, чи так само засуджується мастурбація. Проте, коли мастурбація забороняється, тоді як інші форми сексу припустимі, бачення щодо неї відразу змінюється. У цьому разі мастурбація або є самостійною сексуально-релігійною категорією, або посідає центральне місце в більшій сексуально-релігійній категорії, яка за визначенням є неприйнятною. Зусилля Келлога — можливо, один із кращих прикладів того, яку роль у релігійно-сексуальному світогляді може грати цей феномен. Часто мастурбація засуджується тому, що вона не виконує вимог, які стосуються поняття допустимого сексу. Останній повинен відбуватися тільки в шлюбі або за обставин, які можуть привести до продовження роду. Тому, природно, мастурбація засуджується.

Онанізм також становить особливу проблему для механізмів сексуального контролю, оскільки він передбачає певні дії тільки однієї людини. На відміну від інших форм сексуальності, мастурбація не може регулюватися правилами щодо того, хто й з ким може одружитись або уникати зустрічі без супроводу. Оскільки це надзвичайно важко довести та проконтролювати, мастурбація ніколи не була об’єктом активного релігійного переслідування. Отже, боротьба з мастурбацією зазвичай зосереджувалася на закритих суспільствах, монастирях або на дітях, які є об’єктами значно пильнішого контролю, ніж дорослі.

У понятті мастурбації відсутній соціальний аспект, що має фундаментальне значення для решти форм сексуальності. Релігійне регулювання мастурбації буде мати наслідки, відмінні від контролю інших форм сексу. Загальне регулювання сексуальної активності зазвичай включає в себе високий ступінь регулювання соціальної взаємодії та ідентичності. Водночас релігійне регулювання мастурбації, якщо людина не була спіймана під час мастурбування, вплине на її особисте життя та самооцінку тією мірою, якою вона піддасться впливові релігійних установок суспільства. Коли релігії вдасться контролювати поодинокі сексуальні бажання індивідуума, це означатиме, що її рівень впливу на всю людську особистість буде надзвичайно високим. Контроль моносексуальності може стати важливим кроком у зусиллях релігії досягти спасіння конкретного індивідуума.

Очевидно, що мастурбація дуже поширена. Статистика показує, що жінки мастурбують значно менше від чоловіків. Проте слід зазначати, що жінки зазвичай на словах применшують свою сексуальну активність²⁰. Дослідження в Ірані 2009 року показує, що 26 відсотків жінок і 73 відсотки чоловіків визнають, що вони мастурбують²¹. Згідно з американським дослідженням 1994 року, 42 відсотки жінок і 53 — чоловіків мастурбували протягом року, відповідно 26,7 та 7,6 відсотка мастурбували щотижня²². Дані за 2002 рік демонструють ту ж саму статистику серед жінок²³. Аналіз давніших опитувань не виявляє істотних змін. Альфред Кінсі у ході своїх досліджень чоловічої та жіночої сексуальності, здійснених близько 1950-х років, виявив, що 92 відсотки американських чоловіків і 62 відсотки жінок мастурбували для досягненням оргазму²⁴. У 1994 році американська статистика показала, що невіруючі мастурбували значно більше, ніж християни. Тоді як 37,6 та 13,3 відсотка невіруючих чоловіків і жінок відповідно мастурбують щотижня, то частка вірних становить 20 відсотків чоловіків і 6 — жінок. Серед християн помірні протестанти мастурбують більше від католиків. Проте протестанти-фундаменталісти мастурбують іще менше²⁵. Попри те що більшість християн учили, що не можна займатися сексом самі з собою, вони однаково це роб­лять. Статистика загалом показує, що негативне ставлення християн до мастурбації означає, що вони все ж роб­лять це меншою мірою.

Отже, навіть якщо спроби відрадити людей від мастурбації виявилися марними, це було важливим кроком у проекті релігійно-сексуального контролю. Заборона мастурбації підкреслює загальне розуміння, що існує в багатьох релігіях, згідно з яким чіткі обмеження сексуальної поведінки можуть наблизити людей до божественного.