ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ

ПІСНЯ П’ЯТА

ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ

1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло.

Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло».

2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги.

Та зречення шлях переважить діяльності йоґа.

3. Стійким санньясином є той, хто приборкав бажання,

Крізь сумнів привів протилежності до поєднання.

4. Діянню знання мудрий протиставляти не стане,

Одного досягши, плід другого також дістане.

5. Один до блаженства крізь роздуми санкг’ї приходить,

А іншого — діло і вперте старання приводить.

6. Відрікся від дії — тяжка твоя путь до спасіння,

Сподвижника зразу чекає нове воскресіння.

7. Зливаючись з сутнім, чуття він скидає, як втому,

І діючи навіть, не брудниться зовсім при тому.

8. Хто істину відає, каже: „Не дію», одначе

Іде, відчуває, торкається, слухає, бачить,

9. Говорить, жує, засинає, приходить до тями.

„Це, — стверджує, — взаємодіють предмети з чуттями».

10. Хто діє для Бога чуттями і тілом, до того

Не липне лихе, як не змочує лотос волога.

11. Бо серцем, і розумом, і почуттями, і тілом

Очиститись може, як може очиститись ділом.

12. Хто дії плоди відкидає — Господній обранець,

Хто тільки плоди виглядає — нещасний їх бранець.

13. Не відає Атман мети ні в ділах, ні в мовчанні,

Він завжди щасливий у городі дев’ятибрамнім.

14. Всевишній не творить ні діла, ні плоду, ні роду,

Нічим не втручається у споконвічну природу.

15. Для нього одно — що гріховна душа, що побожна:

Невідання мла засліпити людину спроможна.

16. Хто ж волею Господа морок знанням переможе,

На того зійде, наче сонце, просвітлення Боже.

17. Хто в Богу себе усвідомить, утвердиться в ньому,

Розвіє гріхи і повернеться в світ цей потому.

18. Однаково дивиться мудрий на мавпу, брамина,

На пса і на того, хто варить у горщику псину.

19. Лиш той на землі подолав зваби марного світу,

Хто душу свою врівноважив, для брагмо відкриту.

20. Даремно радіти удачі, впадати у тугу,

Даремно страждати, долаючи серця недугу.

21. Хто в Богові щастя знайшов, вже ні холод, ні спрага

Не мучать його: він досягне найвищого блага.

22. Утіха тілесна до лиха веде, Каунтея,

Миттєва ця втіха, мудрець не насититься нею.

23. Кому — ще від тіла не вільному — вирватись вдасться

Від голосу пристрасті й гніву — той звідає щастя.

24. Хто в собі щасливий, хто духом своїм осяянний,

Той сутність збагнув, той наблизивсь до брагмонірвани.

25. Той брагмо здобуде, хто мислі здолає гріховні,

Поборе подвійність, порине у сфери духовні.

26. Лиш той, чиї мислі ні гнівом, ні хіттю не скуті,

Хто Богові відданий, — той лиш наблизивсь до суті.

27. Хто в себе заглибивсь і погляд спинив на міжбрів’ї,

Крізь ніздрі вдихаючи і видихаючи рівно, —

28. Приборкає розум і серце, чуття переборе,

Здобуде свободу, забуде про страх і про горе.

29. Пізнавши мене, неподільного світу владику,

Здобудеш навіки ти радість блаженства велику».