ПРИМІТКИ

ПРИМІТКИ

Адгарма — беззаконня, нечесність.

Амріта — пожива богів, нектар.

Арієць, арій — назва представника народів, які належать до індоєвропейської, зокрема ірано-індійської мовної групи.

Асіта — легендарний мудрець-праведник.

Айравата — священний слон, який народився з амріти (нектару).

Асури — люди, які не дотримуються приписів шастр і живуть лише заради насолоди, вороги богів.

Атман — індивідуальне духовне начало, а також верховна божественна сутність, одне з центральних понять філософії та релігії індуїзму.

Бгіма — полководець пандавів.

Бгішма — полководець кауравів, родоначальник династії.

Без-дія — особливий стан, у котрому виконувані дії (думки, слова, фізичні дії) не зав’язують нових вузлів карми. Досягається через відсутність матеріальних бажань і зосередження на Абсолюті (Богові). Пор. «неделание» у Кастанеди. Не плутати зі звичайною бездією.

Брама (Брагма) — першостворена жива істота, творець Всесвіту і всіх форм життя.

Брагмасутра — одна з найдавніших пам’яток релігійної та філософської думки Індії, священна книга індуїзму.

Брагмачар’я — наближення до Бога шляхом цнотливого способу життя, відмова від чуттєвих насолод.

Брагмо — першооснова всього сущого, безособистісний аспект Бога, абсолютна свідомість.

Брігаспаті — головний жрець бога Індри.

Брігатсаман — одна з пісень священної книги гімнів Атгарваведи (5,5,19,2).

Вайш’я — представник касти рільників і купців у давній Індії.

Васудева — родове ім’я Крішни за іменем його батька.

Ваю — бог вітру, подібно до слов’янського Стрибога.

Веданта — збірник трактатів, тлумачення вед.

Веди — первісні священні писання стародавніх індійців, збірник гімнів і обрядових правил.

Вівасвант — давня назва бога Сонця, перший учень Крішни, йому була вручена «Бгагавадгіта».

В’яса — мудрець, якому приписується авторство «Махабгарати».

Ґуни — якості, властивості, ознаки природи і людей. Розрізняються три види ґун: саттва (благочестя, гармонія), раджас (пристрасть, рух) і тамас (невігластво, інерція); ґуни визначають мислення і поведінку приналежних до них людей. Завдяки взаємодії ґун відбувається творення, існування і знищення світу.

Данави — нащадки міфічної Дани, що боролася проти богів; демони.

Дгарма — основа, закон, обов’язок.

Дгрітараштра — сліпий раджа, візник якого, Санджая, був наділений здатністю бачити все, що відбувається на полі бою.

Ікшваку — раджа, герой багатьох легенд.

Індра — бог грому, подібно до слов’янського Перуна.

Ішвара — Господь, Бог.

Йоґа — одна з систем давньоіндійської філософії; різні фізичні та розумові вправи з метою визволення духу і з’єднання людини з Богом.

Йоґин — прихильник йоґи, який різними вправами прагне досягти духовного вдосконалення.

Кама — бог пристрасті, спокусник, уособлення еротики.

Карма — закон, згідно з яким добрі або погані вчинки людини визначають характер її наступного існування через кільце народжень і смертей.

Карма-йоґа — пізнання Бога через пожертву йому плодів своєї діяльності.

Капіла — живе втілення Крішни.

Каунтея — син Кунті; ім’я стосується трьох братів, один з яких — Арджуна.

Крішна — бог в індуїстському небесному пантеоні, втілення бога сонця Вішну; герой «Махабгарати», де виступає дядьком Арджуни.

Кшатрій — представник касти воїнів і правителів у стародавній Індії.

Кубера (Кувера) — головний охоронець скарбів напівбогів.

Куру (Курукшетра) — священна земля, поле дгарми (закону), місце прощ стародавніх індійців, де Всевишній зійшов на землю наставити людей на праведну дорогу.

Магатма — велика душа. Цей епітет прикладають до особливо уславлених людей, напр.: Магатма Ганді.

Майя — ілюзія реального світу, магічна божественна сила, що змушує людину забути свою фізичну природу.

Манас — розум, здатність осмислювати враження і сприйняття.

Мантра — священний вислів із вед.

Ману — прабатько людства, який передав науку «Бгагавадгіти» своєму синові Ікшваку, цареві Землі.

Меру — гора, уславлена природними багатствами.

Нірвана — стан вищого блаженства душі, яка звільнилася від фізичних перевтілень і зливається з духовною першоосновою.

Ом — склад мови, який символізує абсолют, брагмо.

Ом тат сат — священні заклинання, які вимовляються перед, під час і після жертовного обряду.

Панду — батько Арджуни.

Пракріті — первісне матеріальне начало, природа.

Пуруша — духовне начало індивідуальної душі.

Пурушоттама — верховний Бог.

Раджас — одна з трьох властивостей природи і людини, що означає рух і пристрасть.

Ракшаси — злі духи, людожери.

Ріґведа, Самаведа, Яджурведа — збірки священних індуїстських гімнів. Ріґведа — найстаріша пам’ятка релігійної творчості аріїв: заклинання богів, яким приносять жертви; Самаведа містить гімни, які співають під час жертвоприношень; Яджурведа містить опис цього ритуалу.

Ріші — вчитель, мудрець; у залежності від каст розрізнялися брагмаріші та раджаріші, а над ними були божественні деваріші, один з яких — Нарада.

Рудри — боги вітру та грози (їх налічувалося одинадцять), один з них — втілення бога Шіви.

Самадгі — постійно зосереджений розум, стан цілковитої нечуттєвості, заглиблення у свідомість Бога.

Самсара — світовий потік життя через кільце народжень і смертей.

Санг’я — дослідження духу (пуруші) і природи (пракріті), поєднання яких зумовлює розвиток Всесвіту і людини, шлях пізнання Бога через відмову від чуттєвої насолоди.

Санньясин — прихильник санньяси — одного з шляхів, який передбачає не цілковите, а часткове відречення від діяльності.

Саттва — одна з властивостей природи і людини, що означає благочестя і гармонію.

Свасті! — вигук, подібний до «Господи, помилуй!» або «Мир вам!»

Сканда — головний полководець царства Індри.

Тамас — одна з властивостей природи і людини, що означає інерцію і невігластво.

Уччайшрава — священний кінь, що народився з амріти (нектару).

Ушана — духовний учитель демонів.

Чітрарадга — найкращий співець царства Індри.

Шіва — бог, який керує матеріальною ґуною, покровитель тварин

Шудри — представники касти слуг в стародавній Індії.

Джерело:

Бгаґавадґіта (божественна пісня): З санскриту / Переклад і примітки Миколи Ільницького. Передмова Галини Дідківської. Художнє оформлення Василя Сави // Бібліотека альманаху українців Европи «Зерна». Париж; Львів; Цвікау, 1999. № 11 (19).