ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ

ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА

ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ

1. «Довідайсь про дерево вічне баньян, — мовив Крішна, —

Донизу гілками, а з коренів — крона розкішна.

2. Угору й донизу сучки його — з ґун, а коріння

Додолу, то наче у світі людські покоління.

3. На дереві тому початку й кінця не збагнути,

Ударом меча лиш коріння оте розітнути.

4. Ставай на дорогу, з якої уже не звертати, —

Веду я до вічного духа, де світу початок.

5. Без гордості і без принижень, без вигоди й цілі

У царство найвищого Атмана входять прозрілі.

6. Не гріти там сонцю і місяцю там не світити,

Звідтіль не вернутися — там моя вічна обитель.

7. Лиш частка мене є живими істотами в світі,

І манить до себе чуття із природи-пракріті.

8. Вселяючись в тіло або виселяючи звідти,

Всевишній розносить чуття, наче запахи вітер.

9. Він слухом, і зором, і нюхом, і смаком заразом —

Сюди долучити потрібно ще доторк і розум.

10. В оточенні ґун розкошує, до втіхи охочий,

Та суть перевтілень побачать лиш розуму очі.

11. Його просвітленні у власному „я» розпізнали,

Не вгледіли розумом й духом лиш недосконалі.

12. Від мене йде світло, яке опромінює світ цей,

І сонячне, місячне, зоряне світло — теж звідси.

13. Заради життя я спускаюсь на землю звисока,

Істоти земні життєдайним напоюю соком.

14. Вогнем стаючи, у тіла всіх живущих вступаю,

І їжу засвоїти тілові допомагаю.

15. Я — в кожнім. Без мене не маєш чуттів, ані знань ти,

Всіх вед я тлумач і водночас творець я веданти.

16. Пуруші є — плинний і вічний, один — всередині

Істот всіх земних, ну а другий — на ясній вершині.

17. Є третій — найвищий пуруша, він вічно триває,

Він — Атман на ймення, світами трьома він владає.

18. Та я понад плинним і понад одвічним так само,

Тому наречений у ведах я Пурушоттама.

19. Хто духа найвищого в мені пізнав, просвітленний,

Той вірний мені і єством усім прагне до мене.

20. Я мудрість тобі возвістив сокровенну, щоби ти,

Осягши її, те здійснив, що повинен здійснити».

Читайте также

Бгаґавад-ґіта Божественна пісня ПІСНЯ ПЕРША ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ 1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави? 2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові. До свого наставника він підійшов і промовив: 3. «Учителю, глянь: нас

ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ 1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним, Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна: 2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн. Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн. 3. Геть слабість із серця — вона воякові не

ПІСНЯ ТРЕТЯ КАРМА-ЙОҐА 1. «Ти вчиш, — каже витязь, — що розум є вищий від чину, А в діло криваве штовхаєш — назви-но причину. 2. Двозначні слова твої, як розуміти їх стану? Вкажи мені шлях благовісний, не вводь ув оману». 3. «Є дві, — відповів на те Крішна, — до блага

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА ЙОҐА ЖЕРТВИ 1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку. 2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші, Та з часом губитися стали сліди її віщі. 3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну: Пізнай,

ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ 1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло. Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло». 2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги. Та зречення шлях переважить діяльності йоґа. 3. Стійким санньясином є той, хто

ПІСНЯ ШОСТА ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ 1. «Той йоґин, хто діло вершить, не жадаючи плоду, Не кинувши огнище хатнє, не зрікшися роду. 2. Затям собі: зречення тільки веде нас до йоґи, Її не досягнеш, чуття не приборкавши строго. 3. Лиш дія веде нас до йоґи мовчання, а далі Лиш той, хто

ПІСНЯ СЬОМА ЙОҐА ЗНАННЯ 1. «До мене прихилений серцем усім, — мовив Крішна, — В оселі моїй мою сутність ти звідаєш віщу. 2. Що мудрістю є, зрозумієш, що тільки знаннями, А це осягнувши, важливіше візьмеш до тями. 3. Чи з тисяч людей хоч один досконалості прагне, А з тих, хто

ПІСНЯ ВОСЬМА ОСЯГНЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО 1. «А хто ж такий Атман і що таке карма і брагмо? Скажи, як ввійти мені в вічної сутності брами? 2. Хто жертви володар, як він проникає у тіло? Як духом його осягти, коли тіло зотліло?» 3. «Знай, брагмо є вічне, а Атманом є самочинне, А

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА НАЙПОТАЄМНІШІ ЗНАННЯ 1. «Відкрию тобі сокровенне знання, — мовив Крішна. — Пізнавши його, ти позбудешся сумнівів грішних. 2. Бо ця таємниця є мудрості вияв найвищий, Збагнувши її, ти пройдеш через пломінь очищень. 3. Хто цього закону не визнав, зазнає

ПІСНЯ ДЕСЯТА ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ 1. «Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага: Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага. 2. Боги й мудрі ріші походження мого не знають — Походження своє від мене вони починають. 3. Хто знає мене, нерожденного владаря світу, Нікому за

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА ВСЕСВІТНЯ ФОРМА 1. «Ти тайну відкрив мені, — Арджуна мовив, — найвищу, І словом прихильності всі мої сумніви знищив. 2. Начала й кінця всіх істот з’ясував мені сутність, А також у всьому свою неминущу присутність. 3. Таким, яким ти описав себе,

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА ВІДДАНЕ СЛУЖІННЯ 1. «Чи ті, які суть твою, — Арджуна мовив, — пізнали, Чи ті, що в неявлене вірять, найбільш досконалі?» 2. «Найбільш досконалі, — сказав на те Чотирирукий, — Хто вірить у мене без сумніву і без принуки. 3. Та навіть і ті, що в неявлене

ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА ТРИ ҐУНИ ПРИРОДИ 1. «І є ще найвище знання, — мовив Крішна, — пізнали Аскети його і здобули у нім досконалість. 2. Хто сперся на нього, в мою проникає основу, Той смерті не знатиме і не народиться знову. 3. Є лоном моїм вічне брагмо, я кидаю в

ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ 1. «Безстрашність і стійкість, — вів Крішна, — у вивченні йоґи, Жертовність і самовладання, подвижництво строге, 2. Вгамованість, умиротворенність, м’якість, правдивість, Відреченість, скромність, незлобність і

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ 1. «А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, — Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?» 2. «Троякою є віра тих, що у плоті рожденні: Є віра духовна, чуттєва і є віра темна. 3. Знай, суті людини і віра її відповідна, Із

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА ЗАВЕРШЕННЯ. ЙОҐА ЗРЕЧЕННЯ 1. «Яви мені, — витязь до Крішни промовив, — могутність: Скажи, в чім відречення, в чому ж бо зречення сутність?» 2. «Відречений той, хто назовсім відрікся від дії, А зречений — хто лиш плодом її не володіє. 3. Одні мудреці