ПІСНЯ ПЕРША ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

ПІСНЯ ПЕРША

ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ

1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави.

Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави?

2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові.

До свого наставника він підійшов і промовив:

3. «Учителю, глянь: нас війська облягли, ніби тучі.

Привів їх сюди син Друпади — кмітливий твій учень.

4. В них воїни — Арджуні рівня, тугі у них луки.

Вірата, Юдгана — знавці бойової науки.

5. Дивись, Чекітана і Кеші стоять у долині,

Пуруджіт і Шайб’я — мов тури в подобі людини.

6. Міцний Юдгаманью, а з них Уттамайджа — дивися! —

Ну хто може стримати їх бойові колісниці!

7. І наших найкращих звитяжців, готових до січі,

Тобі поіменно назву, о народжений двічі:

8. Ти, вчителю, Бгішма та Кріпа — його не здолати! —

Ашватгама, Карна, Вікарна і син Сомадатти.

9. Та й інших немало життям ради мене не важить,

Дзвенить їхня зброя, і кожний у битві відважний.

10. Все ж нашої сили, що Бгішма збирає, замало,

Щоб силу під проводом Бгіми вона подолала.

11. Хто став — відповідно до стану і здійснених звершень —

Разом і осібно всі Бгішму пильнуймо найперше!»

12. Тут витязь, щоб дух укріпити, взяв мушлю велику —

І голос полинув, сильніший левиного рику.

13. І бубни, і сурми, й литаври лунали потому,

Луна навкруги розляглася, сильніша від грому.

14. Враз, білими кіньми запряжена, мчить колісниця,

В ній — Крішна і Арджуна, сяють їх доблесні лиця.

15. Сурмить Крішна в мушлю, і Арджуна вторить на зміну,

І Бгіма, наводячи острах, — у флейту тростинну.

16. Той звук підхопив і шле далі син Кунті вухатий,

Там Накула грати почав з Сухадевою-братом.

17. Тут лучник із Кеші, вояка міцний, волохатий,

А там он нащадок Сатьяки, кого не здолати.

18. Сурмили Друпада й нащадки його незліченні,

І син довгорукий Субгатри — на мушлі священній.

19. Той клич долітає до неба, пронизує уші,

Синам Дгрітараштри тривогою сповнює душі.

20. Вже стріли метнули в повітря два стани ворожі.

В пандавів на стягу знак Мавпи стоїть на сторожі.

21. Тут Арджуна очі до Крішни звертає: «О Боже!

Негайно спини колісницю між станів ворожих.

22. На тих подивитися хочу, що стали стіною,

З ким маю ще нині ставати до смертного бою.

23. З ким маю рубатися без милосердя й пощади,

Кого сюди вів Дгрітараштри підступний нащадок».

24. З уст Арджуни Крішна почув благородне благання —

Між військ колісницю раптово спинив без вагання.

25. При Бгішмі, при Дроні ворожі показує лави.

«Дивися, — говорить, — усе це війська кауравів».

26. У Арджуни серце стиснулось від болю й розпуки:

Побачив обличчя дідів, і батьків, і онуків.

27. У лавах ворожих — брати, свояки, побратими;

І кревного кревний вбиватиме стрілами злими.

28. Так Арджуна мовив, скорботою сповнений: «Боже!

Побачивши рід свій, ставати до бою не можу.

29. Щось тисне у грудях, нараз пересохло у роті,

Все тіло тремтить і волосся — неначе із дроту.

30. Горить моя шкіра, а серце пронизує мука,

Туманиться розум, в руках я не втримаю лука.

31. Знамення зловісні я бачу навколо щомиті…

Кому на добро будуть кревні мої перебиті?!

32. Не хочу ні царства, ні слави, о Господи правий,

Бо щастя — не в царстві, ані в насолоді, ні в славі,

33. Раз тих, задля кого держава і влада нам мила,

Чекає по смерті холодна і темна могила.

34. Діди, і батьки, і сини, і онуки-пагіння,

Дядьки, і свати, й свояки — від одного коріння.

35. Не хочу їх смерті, нехай в нагороду дістану

Не царство, а право трьома управляти світами.

36. Убивши синів Дгрітараштри, гріх візьму на душу,

Не радість відчую, а тяжко каратися мушу.

37. Вбивати рідню — чи близьку чи далеку — негоже,

Бо знищивши рід, ми нещасними станемо, Боже!

38. Хоча каурави, засліплені від віроломства,

Вже стріли свої занесли над майбутнім потомства,

39. А роду загибель — найбільше у світі нещастя,

Невже нам уникнути злочину свого не вдасться?!

40. Як рід розпадеться, то зникнуть законів кордони,

Свавілля й злочинство творитимуть власні закони.

41. А де беззаконня, там будуть вбивати і красти,

Там жони повіями стануть, змішаються касти.

42. А касти порушені — в пеклі опиниться кожний,

Забудуться предки, жертовники згаснуть порожні.

43. Хто рід загубив, одступився од віри святої,

Зневажив закони й сім’ї предковічні устої,

44. Хто касти змішав, тим нема на землі покаяння,

Ті підуть у пекло — так мовить священне писання.

45. О горе: у нас нині намір злочинний на мислі,

Заради корони над родом загроза нависла.

46. Хай радше беззбройного вб’ють мене стріли ворожі,

Ніж маю на світі каратися вічно, о Боже!»

47. Так гірко промовивши і заточившись від муки,

На дно колісниці впав Арджуна й випустив лука.