ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА ВСЕСВІТНЯ ФОРМА
ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА
ВСЕСВІТНЯ ФОРМА
1. «Ти тайну відкрив мені, — Арджуна мовив, — найвищу,
І словом прихильності всі мої сумніви знищив.
2. Начала й кінця всіх істот з’ясував мені сутність,
А також у всьому свою неминущу присутність.
3. Таким, яким ти описав себе, лотосоокий,
Угледіти хочу божественний лик твій високий.
4. Якщо ти вважаєш, що глянути можу на нього,
Мені покажися, ясний повелителю йоґи!»
5. «Таж безліч утілень моїх всюди бачити можна,
І суттю і формою з них відрізняється кожна.
6. Ось Рудри-вітри з варти Індри золотоволосі,
Ашвіни-близнята, що присмерк і просвіт приносять.
7. У тілі моєму простелений світ неподільно,
У русі й спокої його розглядатимеш вільно.
8. Та зором людським ти мене споглядати не годен,
Тож я тобі, Арджуно, зір подарую Господен».
9. Відразу за тими словами великий владика
Явив перед сином землі образ свій многоликий
10. Із безлічі уст і очей, у божественних шатах,
При зброї ясній, яку може носити лиш кшатрій.
11. В розкішних вінках, в ароматі мастил запахущих,
Вродливий, ясний, усевидяший і всюдисущий.
12. Якби в небі тисячі сонць одночасно світили,
Можливо, що сяйва його досягли б вони сили.
13. У постаті Бога богів, як в сліпучому світлі,
Нові відкривались світи, многократно розквітлі.
14. Охоплений трепетом, сповнений страху і муки,
Так Арджуна мовив, до Бога здіймаючи руки:
15. «У тілі твоєму без ліку богів і героїв.
Ось Брама-владика могутній на лотосі-троні.
16. У безлічі рук і очей бачу образ єдиний.
Для тебе немає початку, кінця, середини.
17. Я бачу тебе, світлосяйний, тебе, яснолиций,
Із жезлом в руці, в осяянні вогню-блискавиці.
18. Ти — першість, ти — вічність, ти — Всесвіту кров життєдайна,
Ти — страж непідкупний законів природи, ти — тайна.
19. Ти — сонячно-місячноликий, ти — полум’я жертви,
Ти світ осяваєш навкруг своїм світлом немеркним.
20. Усе, що між небом і понад землею, — твій вівтар,
Пронизує образ твій небо, і землю, й повітря.
21. До тебе боги припадають із вигуком: „Свасті!»
Тебе святі ріші благають: рятуй від напасті!
22. Васави і Рудри, Марути, Ушмапи і Вишви,
Ще й сонми асурів тебе прославляють, найвищий.
23. Твій образ сторукий, стоногий, стоокий, столикий,
Стозубий, стобедрий — породжує трепет великий.
24. Торкаючись неба, глядиш попеліючим зором,
Таким тебе вздрівши, вгамується серце не скоро.
25. Побачивши пащу відкриту, мов час, нещадиму,
Благаю: Всевишній, рятуй мене, грішну людину!
26. Сини Дгрітараштри, готові у битві вмирати,
І Бгішма, і Дрона, й хоробрі проводирі раті,
27. Йдуть в пащу твою із безжальними шаблезубами,
І виснуть на них із розтрощеними черепами.
28. Як ріки нестримно до берега прагнуть морського —
У безвість палючу йдуть витязі роду людського.
29. Як ніжні метелики в полум’ї свічки — пропащі,
Так гинуть світи, до твоєї наблизившись пащі.
30. Це ти вогняними облизуєш їх язиками,
Розсіюєш світло і все розсікаєш, мов камінь.
31. Скажи мені, хто ти, всели в моє серце надію,
Не годен тебе я пізнати, збагнуть твою дію».
32. «Я — час, — мовив Крішна, — усе руйнувати я мушу.
Живими я воїнів з битви і так не відпущу.
33. До бою ставай, і щоб серце від мук не боліло,
Я сам буду битись, а ти будеш — воїном зліва.
34. Долай супротивника, вклинься в його оборону,
Я й так уже вбив їх — і Карну, і Бгішму, і Дрону».
35. Почувши наказ Усевишнього, воїн звитяжний
До нього звернувся в поклоні, задумався тяжко:
36. «Весь світ обняла твоя слава. Радіють блаженні,
Ракшаси кидаються врозтіч, немов навіжені.
37. І як тебе, вчителю, не прославляти, коли ти —
Буття-небуття, нескінченність, отець-повелитель.
38. Ти — родоначальник богів, всього світу опора,
Основа науки, обитель святельника в горах.
39. Ти — сонце, ти — місяць, ти — води, що все омивають,
Ти — предок усіх, і усі тобі гімни співають.
40. Ти — всі. Тобі слава лунає із заходу й сходу,
Ти — міць, і нема перепон для твойого приходу.
41. Я чистосердечно товаришем звав тебе завше,
В наївності юній обличчя твого не пізнавши.
42. Поклін не віддав на прогулянці десь, а чи, може,
При людях або наодинці — прости мені, Боже!
43. Ти — Всесвіту цього творець в його русі й спокої,
Ніде в трьох світах не знайти більше сили такої.
44. Тому прихиляюся нині до тебе всім серцем,
Як батько до сина, до мене ти будь милосердним.
45. Від того, що бачив я, сповнений жахом до краю,
Верни попередній свій, вчителю, образ, — благаю!
46. Ніколи уже не забуду твоєї науки,
Та чотирируким стань знову, о тисячорукий!»
47. «Я вищий свій образ тобі дав можливість уздріти,
Його, окрім тебе, ніхто ще не бачив на світі.
48. Цей образ ні силою знань, ані подвигу й жертви
Нікому, крім тебе, іще не являвся зі смертних.
49. Мій вид лицезрівши жахливий не плач, не губися;
50. Без страху, із серцем спокійним на цей подивися.
51. Так мовлячи, знов перед учнем учитель явився
У давній подобі, в якій упізнав його витязь.
52. «Дивитись на тебе, — рік Арджуна, — знову я можу,
І знов до свідомості і рівноваги приходжу».
53. «Ти бачив, — рік Крішна, — мій образ в такому із втілень,
В якому й боги би його споглядати хотіли.
54. Та силою вед, ані зброї, ні жертви, одначе,
Ніхто не побачить його, яким ти його бачив.
55. Пізнати його, пам’ятай, таким можна тоді лиш,
Коли в саможертві себе на частини не ділиш.
56. Хто власною ціллю зробив моє слово і діло, —
Нікому не ворог, мені він належить всеціло».
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
Бгаґавад-ґіта Божественна пісня
Бгаґавад-ґіта Божественна пісня ПІСНЯ ПЕРША ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ 1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави? 2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові. До свого наставника він підійшов і промовив: 3. «Учителю, глянь: нас
ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ
ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ 1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним, Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна: 2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн. Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн. 3. Геть слабість із серця — вона воякові не
ПІСНЯ ТРЕТЯ КАРМА-ЙОҐА
ПІСНЯ ТРЕТЯ КАРМА-ЙОҐА 1. «Ти вчиш, — каже витязь, — що розум є вищий від чину, А в діло криваве штовхаєш — назви-но причину. 2. Двозначні слова твої, як розуміти їх стану? Вкажи мені шлях благовісний, не вводь ув оману». 3. «Є дві, — відповів на те Крішна, — до блага
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА ЙОҐА ЖЕРТВИ
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА ЙОҐА ЖЕРТВИ 1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку. 2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші, Та з часом губитися стали сліди її віщі. 3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну: Пізнай,
ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ
ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ 1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло. Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло». 2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги. Та зречення шлях переважить діяльності йоґа. 3. Стійким санньясином є той, хто
ПІСНЯ ШОСТА ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ
ПІСНЯ ШОСТА ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ 1. «Той йоґин, хто діло вершить, не жадаючи плоду, Не кинувши огнище хатнє, не зрікшися роду. 2. Затям собі: зречення тільки веде нас до йоґи, Її не досягнеш, чуття не приборкавши строго. 3. Лиш дія веде нас до йоґи мовчання, а далі Лиш той, хто
ПІСНЯ СЬОМА ЙОҐА ЗНАННЯ
ПІСНЯ СЬОМА ЙОҐА ЗНАННЯ 1. «До мене прихилений серцем усім, — мовив Крішна, — В оселі моїй мою сутність ти звідаєш віщу. 2. Що мудрістю є, зрозумієш, що тільки знаннями, А це осягнувши, важливіше візьмеш до тями. 3. Чи з тисяч людей хоч один досконалості прагне, А з тих, хто
ПІСНЯ ВОСЬМА ОСЯГНЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО
ПІСНЯ ВОСЬМА ОСЯГНЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО 1. «А хто ж такий Атман і що таке карма і брагмо? Скажи, як ввійти мені в вічної сутності брами? 2. Хто жертви володар, як він проникає у тіло? Як духом його осягти, коли тіло зотліло?» 3. «Знай, брагмо є вічне, а Атманом є самочинне, А
ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА НАЙПОТАЄМНІШІ ЗНАННЯ
ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА НАЙПОТАЄМНІШІ ЗНАННЯ 1. «Відкрию тобі сокровенне знання, — мовив Крішна. — Пізнавши його, ти позбудешся сумнівів грішних. 2. Бо ця таємниця є мудрості вияв найвищий, Збагнувши її, ти пройдеш через пломінь очищень. 3. Хто цього закону не визнав, зазнає
ПІСНЯ ДЕСЯТА ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ
ПІСНЯ ДЕСЯТА ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ 1. «Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага: Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага. 2. Боги й мудрі ріші походження мого не знають — Походження своє від мене вони починають. 3. Хто знає мене, нерожденного владаря світу, Нікому за
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА ВІДДАНЕ СЛУЖІННЯ
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА ВІДДАНЕ СЛУЖІННЯ 1. «Чи ті, які суть твою, — Арджуна мовив, — пізнали, Чи ті, що в неявлене вірять, найбільш досконалі?» 2. «Найбільш досконалі, — сказав на те Чотирирукий, — Хто вірить у мене без сумніву і без принуки. 3. Та навіть і ті, що в неявлене
ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА ТРИ ҐУНИ ПРИРОДИ
ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА ТРИ ҐУНИ ПРИРОДИ 1. «І є ще найвище знання, — мовив Крішна, — пізнали Аскети його і здобули у нім досконалість. 2. Хто сперся на нього, в мою проникає основу, Той смерті не знатиме і не народиться знову. 3. Є лоном моїм вічне брагмо, я кидаю в
ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ
ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ 1. «Довідайсь про дерево вічне баньян, — мовив Крішна, — Донизу гілками, а з коренів — крона розкішна. 2. Угору й донизу сучки його — з ґун, а коріння Додолу, то наче у світі людські покоління. 3. На дереві тому початку й кінця не
ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ
ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ 1. «Безстрашність і стійкість, — вів Крішна, — у вивченні йоґи, Жертовність і самовладання, подвижництво строге, 2. Вгамованість, умиротворенність, м’якість, правдивість, Відреченість, скромність, незлобність і
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ 1. «А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, — Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?» 2. «Троякою є віра тих, що у плоті рожденні: Є віра духовна, чуттєва і є віра темна. 3. Знай, суті людини і віра її відповідна, Із
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА ЗАВЕРШЕННЯ. ЙОҐА ЗРЕЧЕННЯ
ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА ЗАВЕРШЕННЯ. ЙОҐА ЗРЕЧЕННЯ 1. «Яви мені, — витязь до Крішни промовив, — могутність: Скажи, в чім відречення, в чому ж бо зречення сутність?» 2. «Відречений той, хто назовсім відрікся від дії, А зречений — хто лиш плодом її не володіє. 3. Одні мудреці