ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ

ПІСНЯ П’ЯТА

ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ

1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло.

Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло».

2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги.

Та зречення шлях переважить діяльності йоґа.

3. Стійким санньясином є той, хто приборкав бажання,

Крізь сумнів привів протилежності до поєднання.

4. Діянню знання мудрий протиставляти не стане,

Одного досягши, плід другого також дістане.

5. Один до блаженства крізь роздуми санкг’ї приходить,

А іншого — діло і вперте старання приводить.

6. Відрікся від дії — тяжка твоя путь до спасіння,

Сподвижника зразу чекає нове воскресіння.

7. Зливаючись з сутнім, чуття він скидає, як втому,

І діючи навіть, не брудниться зовсім при тому.

8. Хто істину відає, каже: „Не дію», одначе

Іде, відчуває, торкається, слухає, бачить,

9. Говорить, жує, засинає, приходить до тями.

„Це, — стверджує, — взаємодіють предмети з чуттями».

10. Хто діє для Бога чуттями і тілом, до того

Не липне лихе, як не змочує лотос волога.

11. Бо серцем, і розумом, і почуттями, і тілом

Очиститись може, як може очиститись ділом.

12. Хто дії плоди відкидає — Господній обранець,

Хто тільки плоди виглядає — нещасний їх бранець.

13. Не відає Атман мети ні в ділах, ні в мовчанні,

Він завжди щасливий у городі дев’ятибрамнім.

14. Всевишній не творить ні діла, ні плоду, ні роду,

Нічим не втручається у споконвічну природу.

15. Для нього одно — що гріховна душа, що побожна:

Невідання мла засліпити людину спроможна.

16. Хто ж волею Господа морок знанням переможе,

На того зійде, наче сонце, просвітлення Боже.

17. Хто в Богу себе усвідомить, утвердиться в ньому,

Розвіє гріхи і повернеться в світ цей потому.

18. Однаково дивиться мудрий на мавпу, брамина,

На пса і на того, хто варить у горщику псину.

19. Лиш той на землі подолав зваби марного світу,

Хто душу свою врівноважив, для брагмо відкриту.

20. Даремно радіти удачі, впадати у тугу,

Даремно страждати, долаючи серця недугу.

21. Хто в Богові щастя знайшов, вже ні холод, ні спрага

Не мучать його: він досягне найвищого блага.

22. Утіха тілесна до лиха веде, Каунтея,

Миттєва ця втіха, мудрець не насититься нею.

23. Кому — ще від тіла не вільному — вирватись вдасться

Від голосу пристрасті й гніву — той звідає щастя.

24. Хто в собі щасливий, хто духом своїм осяянний,

Той сутність збагнув, той наблизивсь до брагмонірвани.

25. Той брагмо здобуде, хто мислі здолає гріховні,

Поборе подвійність, порине у сфери духовні.

26. Лиш той, чиї мислі ні гнівом, ні хіттю не скуті,

Хто Богові відданий, — той лиш наблизивсь до суті.

27. Хто в себе заглибивсь і погляд спинив на міжбрів’ї,

Крізь ніздрі вдихаючи і видихаючи рівно, —

28. Приборкає розум і серце, чуття переборе,

Здобуде свободу, забуде про страх і про горе.

29. Пізнавши мене, неподільного світу владику,

Здобудеш навіки ти радість блаженства велику».

Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚

Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением

ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОК

Читайте также

Бгаґавад-ґіта Божественна пісня ПІСНЯ ПЕРША ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ 1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави? 2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові. До свого наставника він підійшов і промовив: 3. «Учителю, глянь: нас

ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ 1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним, Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна: 2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн. Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн. 3. Геть слабість із серця — вона воякові не

ПІСНЯ ТРЕТЯ КАРМА-ЙОҐА 1. «Ти вчиш, — каже витязь, — що розум є вищий від чину, А в діло криваве штовхаєш — назви-но причину. 2. Двозначні слова твої, як розуміти їх стану? Вкажи мені шлях благовісний, не вводь ув оману». 3. «Є дві, — відповів на те Крішна, — до блага

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА ЙОҐА ЖЕРТВИ 1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку. 2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші, Та з часом губитися стали сліди її віщі. 3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну: Пізнай,

ПІСНЯ ШОСТА ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ 1. «Той йоґин, хто діло вершить, не жадаючи плоду, Не кинувши огнище хатнє, не зрікшися роду. 2. Затям собі: зречення тільки веде нас до йоґи, Її не досягнеш, чуття не приборкавши строго. 3. Лиш дія веде нас до йоґи мовчання, а далі Лиш той, хто

ПІСНЯ СЬОМА ЙОҐА ЗНАННЯ 1. «До мене прихилений серцем усім, — мовив Крішна, — В оселі моїй мою сутність ти звідаєш віщу. 2. Що мудрістю є, зрозумієш, що тільки знаннями, А це осягнувши, важливіше візьмеш до тями. 3. Чи з тисяч людей хоч один досконалості прагне, А з тих, хто

ПІСНЯ ВОСЬМА ОСЯГНЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО 1. «А хто ж такий Атман і що таке карма і брагмо? Скажи, як ввійти мені в вічної сутності брами? 2. Хто жертви володар, як він проникає у тіло? Як духом його осягти, коли тіло зотліло?» 3. «Знай, брагмо є вічне, а Атманом є самочинне, А

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА НАЙПОТАЄМНІШІ ЗНАННЯ 1. «Відкрию тобі сокровенне знання, — мовив Крішна. — Пізнавши його, ти позбудешся сумнівів грішних. 2. Бо ця таємниця є мудрості вияв найвищий, Збагнувши її, ти пройдеш через пломінь очищень. 3. Хто цього закону не визнав, зазнає

ПІСНЯ ДЕСЯТА ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ 1. «Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага: Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага. 2. Боги й мудрі ріші походження мого не знають — Походження своє від мене вони починають. 3. Хто знає мене, нерожденного владаря світу, Нікому за

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА ВСЕСВІТНЯ ФОРМА 1. «Ти тайну відкрив мені, — Арджуна мовив, — найвищу, І словом прихильності всі мої сумніви знищив. 2. Начала й кінця всіх істот з’ясував мені сутність, А також у всьому свою неминущу присутність. 3. Таким, яким ти описав себе,

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА ВІДДАНЕ СЛУЖІННЯ 1. «Чи ті, які суть твою, — Арджуна мовив, — пізнали, Чи ті, що в неявлене вірять, найбільш досконалі?» 2. «Найбільш досконалі, — сказав на те Чотирирукий, — Хто вірить у мене без сумніву і без принуки. 3. Та навіть і ті, що в неявлене

ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА ТРИ ҐУНИ ПРИРОДИ 1. «І є ще найвище знання, — мовив Крішна, — пізнали Аскети його і здобули у нім досконалість. 2. Хто сперся на нього, в мою проникає основу, Той смерті не знатиме і не народиться знову. 3. Є лоном моїм вічне брагмо, я кидаю в

ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ 1. «Довідайсь про дерево вічне баньян, — мовив Крішна, — Донизу гілками, а з коренів — крона розкішна. 2. Угору й донизу сучки його — з ґун, а коріння Додолу, то наче у світі людські покоління. 3. На дереві тому початку й кінця не

ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ 1. «Безстрашність і стійкість, — вів Крішна, — у вивченні йоґи, Жертовність і самовладання, подвижництво строге, 2. Вгамованість, умиротворенність, м’якість, правдивість, Відреченість, скромність, незлобність і

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ 1. «А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, — Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?» 2. «Троякою є віра тих, що у плоті рожденні: Є віра духовна, чуттєва і є віра темна. 3. Знай, суті людини і віра її відповідна, Із

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА ЗАВЕРШЕННЯ. ЙОҐА ЗРЕЧЕННЯ 1. «Яви мені, — витязь до Крішни промовив, — могутність: Скажи, в чім відречення, в чому ж бо зречення сутність?» 2. «Відречений той, хто назовсім відрікся від дії, А зречений — хто лиш плодом її не володіє. 3. Одні мудреці