ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ

ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА

БОЖЕСТВЕННІ І АСУРИЧНІ НАТУРИ

1. «Безстрашність і стійкість, — вів Крішна, — у вивченні йоґи,

Жертовність і самовладання, подвижництво строге,

2. Вгамованість, умиротворенність, м’якість, правдивість,

Відреченість, скромність, незлобність і некорисливість,

3. Терплячість, бадьорість, незламність, відсутність гордині —

Приносять божественне благословення людині.

4. Пихатість, невігластво, грубість, чванливість натури —

Такими для долі земної вродились асури.

5. Затям же: дорога блаженних веде до свободи,

А доля асурів їх тільки в тенета заводить.

6. Тож, Арджуно, запам’ятай: в світі цьому боги є,

Але ж і в ясних небожителів теж вороги є.

7. Не знають пристойності, ані моралі ці люди,

Живуть за законами кривди, обману, облуди.

8. Для них світ минущий — без правди, основи, Ішвари,

Він виник не з карми, а з Ками звабливого мари.

9. Безумці, вони розсівають злобу і ненависть,

Злочинці, ворожі життю, всьому світові навіть.

10. Погрузлі в лукавстві, брехні, у надмірності блудства,

Живуть за брудними законами користолюбства.

11. Як хіть свою задовольнити — думки їх єдині,

Єдине у них виправдання — що світ такий нині.

12. Їх в’яжуть, як змії, розпусти і злобності пута,

Думками про розкіш і скарби душа їхня скута.

13. Сьогодні утіха одна, друга буде потому,

Ті речі мої, ці я візьму з сусіднього дому.

14. Того я убив, з цим розправитись завтра удасться,

Я сильний, у всьому мене супроводжує щастя.

15. Я знатний, багатий, зрівняється хто ще зі мною?

Так мислить обійнятий заздрістю і глупотою.

16. Порочні думками, заплутавшись в хитрощів сіті,

Вони потрапляють до пекла, брехливі й неситі.

17. Пихаті, корисливі, сповнені безуму, хтиві,

І жертви приносять вони незаконні, фальшиві.

18. Невдячні, лихі, криводушні у слові і ділі,

Мене ненавидять в чужому і власному тілі.

19. Їх, заздрих, нікчемних, нестриманих і деспотичних,

В потоці життя я у лонах селю асуричних.

20. В кільці нескінченних народжень в цих лонах вони ще

Мене навіть не осягнувши, йдуть шляхом найнижчим.

21. У пеклі ворота є три, які гублять людину:

Зажерливість, хтивість і гнів — їх потрібно покинуть.

22. Людина, звитяжцю, яка обминула ці брами,

Досягне блаженства, в ворота ступаючи Брами.

23. Хто вічні закони міняє на вигідні власні,

На шлях щонайвищий не ступить, не матиме щастя.

24. Знай, шастри писання — для тебе закон від сьогодні,

Звершити тобі, що записано в тому законі».

Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚

Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением

ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОК

Читайте также

Бгаґавад-ґіта Божественна пісня ПІСНЯ ПЕРША ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ 1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави? 2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові. До свого наставника він підійшов і промовив: 3. «Учителю, глянь: нас

ПІСНЯ ДРУГА ДИСПУТ АРДЖУНИ Й КРІШНИ 1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним, Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна: 2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн. Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн. 3. Геть слабість із серця — вона воякові не

ПІСНЯ ТРЕТЯ КАРМА-ЙОҐА 1. «Ти вчиш, — каже витязь, — що розум є вищий від чину, А в діло криваве штовхаєш — назви-но причину. 2. Двозначні слова твої, як розуміти їх стану? Вкажи мені шлях благовісний, не вводь ув оману». 3. «Є дві, — відповів на те Крішна, — до блага

ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА ЙОҐА ЖЕРТВИ 1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку. 2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші, Та з часом губитися стали сліди її віщі. 3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну: Пізнай,

ПІСНЯ П’ЯТА ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ 1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло. Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло». 2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги. Та зречення шлях переважить діяльності йоґа. 3. Стійким санньясином є той, хто

ПІСНЯ ШОСТА ЙОҐА САМОВЛАДАННЯ 1. «Той йоґин, хто діло вершить, не жадаючи плоду, Не кинувши огнище хатнє, не зрікшися роду. 2. Затям собі: зречення тільки веде нас до йоґи, Її не досягнеш, чуття не приборкавши строго. 3. Лиш дія веде нас до йоґи мовчання, а далі Лиш той, хто

ПІСНЯ СЬОМА ЙОҐА ЗНАННЯ 1. «До мене прихилений серцем усім, — мовив Крішна, — В оселі моїй мою сутність ти звідаєш віщу. 2. Що мудрістю є, зрозумієш, що тільки знаннями, А це осягнувши, важливіше візьмеш до тями. 3. Чи з тисяч людей хоч один досконалості прагне, А з тих, хто

ПІСНЯ ВОСЬМА ОСЯГНЕННЯ ВСЕВИШНЬОГО 1. «А хто ж такий Атман і що таке карма і брагмо? Скажи, як ввійти мені в вічної сутності брами? 2. Хто жертви володар, як він проникає у тіло? Як духом його осягти, коли тіло зотліло?» 3. «Знай, брагмо є вічне, а Атманом є самочинне, А

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА НАЙПОТАЄМНІШІ ЗНАННЯ 1. «Відкрию тобі сокровенне знання, — мовив Крішна. — Пізнавши його, ти позбудешся сумнівів грішних. 2. Бо ця таємниця є мудрості вияв найвищий, Збагнувши її, ти пройдеш через пломінь очищень. 3. Хто цього закону не визнав, зазнає

ПІСНЯ ДЕСЯТА ДОСКОНАЛІСТЬ АБСОЛЮТУ 1. «Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага: Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага. 2. Боги й мудрі ріші походження мого не знають — Походження своє від мене вони починають. 3. Хто знає мене, нерожденного владаря світу, Нікому за

ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА ВСЕСВІТНЯ ФОРМА 1. «Ти тайну відкрив мені, — Арджуна мовив, — найвищу, І словом прихильності всі мої сумніви знищив. 2. Начала й кінця всіх істот з’ясував мені сутність, А також у всьому свою неминущу присутність. 3. Таким, яким ти описав себе,

ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА ВІДДАНЕ СЛУЖІННЯ 1. «Чи ті, які суть твою, — Арджуна мовив, — пізнали, Чи ті, що в неявлене вірять, найбільш досконалі?» 2. «Найбільш досконалі, — сказав на те Чотирирукий, — Хто вірить у мене без сумніву і без принуки. 3. Та навіть і ті, що в неявлене

ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА ТРИ ҐУНИ ПРИРОДИ 1. «І є ще найвище знання, — мовив Крішна, — пізнали Аскети його і здобули у нім досконалість. 2. Хто сперся на нього, в мою проникає основу, Той смерті не знатиме і не народиться знову. 3. Є лоном моїм вічне брагмо, я кидаю в

ПІСНЯ П’ЯТНАДЦЯТА ЙОҐА НАЙВИЩОГО ДУХУ 1. «Довідайсь про дерево вічне баньян, — мовив Крішна, — Донизу гілками, а з коренів — крона розкішна. 2. Угору й донизу сучки його — з ґун, а коріння Додолу, то наче у світі людські покоління. 3. На дереві тому початку й кінця не

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ 1. «А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, — Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?» 2. «Троякою є віра тих, що у плоті рожденні: Є віра духовна, чуттєва і є віра темна. 3. Знай, суті людини і віра її відповідна, Із

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА ЗАВЕРШЕННЯ. ЙОҐА ЗРЕЧЕННЯ 1. «Яви мені, — витязь до Крішни промовив, — могутність: Скажи, в чім відречення, в чому ж бо зречення сутність?» 2. «Відречений той, хто назовсім відрікся від дії, А зречений — хто лиш плодом її не володіє. 3. Одні мудреці