НАВКОЛО І ВСЕРЕДИНІ НАС — САМА ТІЛЬКИ ПРИРОДА

НАВКОЛО І ВСЕРЕДИНІ НАС — САМА ТІЛЬКИ ПРИРОДА

Незнання природи, страх перед незрозумілим, звичка до своєї стародавньої віри, різноманітні інтереси та мрії — все це тісно пов’язано між собою. Колись саме це породжувало і підтримувало віру в чудеса. Але розум, який спирається на достовірні знання, кінець кінцем, перемагав, і віра з чудеса неминуче зникала. Хоч і через тисячу років, а все ж розум пояснював усе, навіть найтаємничіші чудесні явища. Інакше і бути не могло.

Навколо нас і в нашому єстві — сама лише природа. І наші думки, почуття, мрії, наші діла, навіть наша віра — це теж явища природи, такі ж природні, як і всі інші. Нічого, крім природи, ні в нас, ні навколо нас не тільки нема, але і не було і бути не може. Явище, яке іншим здається чудом, коли воно не вигадка, то, зрозуміло, теж природа. Чудесним це явище іноді вважається тільки тому, що людям воно здається надто вже незвичайним, і люди дивуються з нього, не розуміючи його і не вміючи пояснити.

Ще до нашої ери славетний латинський письменник і мудрець Ціцерон писав: «Ніщо не виникає без причини. Чого не може бути — того і не буває. Коли ж будь-що трапляється, виходить, це можливо, і в цьому не доводиться вбачати якесь там чудо. А коли вже вважати чудом усе виняткове, то доведеться і кожну мудру людину вважати найбільшим із чудес. Я певен, що мулиця частіше народжує лошат, ніж природа мудрих людей. Можна заздалегідь сказати ствердно: те, що неможливе, ніколи і не відбувається: а те, що можливе (і що здійснилося), не є вже чудом. Не можна вважати чудом те, що мало можливість відбутися».