ВЕЛИКИЙ СТАРОГРЕЦЬКИЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ АПОЛЛОНІЙ ТІАНСЬКИЙ[14]

ВЕЛИКИЙ СТАРОГРЕЦЬКИЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ АПОЛЛОНІЙ ТІАНСЬКИЙ[14]

Були такі самі чудотворці і в усіх інших країнах. І завжди і всюди бувало й буває так: де є люди, які вірять в чудеса, там саме чудеса і трапляються. А де є віра в чудеса, там є і чудотворці.

І от що особливо варто уваги: боги і чудотворці в різних країнах різні, а чудеса скрізь однакові. Траплялось багато разів, що ті самі чудеса творилися на очах у всіх людей, які поклонялися, на наш погляд, найбезглуздішим богам: Аполлону, Венері, Зевсу та всяким іншим.

Ось, наприклад, про яку дивовижну пригоду розповідає одна старовинна книга, написана латинською мовою через 200 років після початку нашого літочислення. В цій книзі мова йде про славнозвісного віровчителя, пророка і чудотворця Аполлоиія, що народився в місті Тіані (в Малій Азії).

Аполлоній Тіанський жив у ті самі часи, коли, за твердженням євангелій, жив Ісус Христос, і трохи пізніше. Про нього говорили, що він не звичайна людина, а втілення бога на землі. Казали, що бог Прометей з’явився до його матері й оповістив про свій намір народитися на світ, олюднитися не інакше, як через неї.

Одного разу, перед самим народженням Аполлонія, мати його випадково заснула. Тоді лебеді проспівали їй чудову пісню, а тільки народилася дитина, спалахнула блискавка. Цим боги хотіли провістити славу новонародженого, його високу божественну природу і все, що він мав здійснити.

Коли Аполлоній підріс, усі і справді побачили, що це — людина незвичайна. Усіх дивували і його врода, і розум, і серце. Він швидко вивчив усі науки того часу, а коли закінчив своє навчання, то оселився в храмі бога Ескулапа, відростив довге волосся, облачився в скромний одяг, скинув взуття, перестав їсти м’ясо й у всьому почав додержувати цілковиту чистоту.

Незабаром про нього розлетілася чутка по всіх-усюдах, і народ юрбами посунув до нього. Аполлоній відмовився од багатої спадщини і одразу почав готуватися до служіння суспільству. А коли він став на цей шлях, то присвятив себе справі проповіді добра й істини. Він багато розмовляв з мудрецями і народом. І десятки людей почали вбачати в ньому свого вчителя. Щоб ще глибше проникнути в таємниці премудрості, Аполлоній вирушив до Індії — повчитися в тамтешніх мудреців. Він відвідав багато країн. Аполлоній побував і в жерців, і в царів. Але розкішні палаци й храми зовсім не приваблювали його, і він казав про них: «Для кого це — багатство, а для мене — та ж солома».

Кілька місяців він прожив у Індії і навчився там не тільки мудрості, але й чудесам. Він зціляв хворих, виганяв злих духів, повертав зір сліпим і навіть воскрешав мертвих. Якось у Римі Аполлоній зустрів похоронну процесію. Ховали молоду дівчину, а її жених плачучи ішов за її труною. Аполлоній звелів зупинити процесію, запитав ім’я померлої, потім доторкнувся до неї рукою, сказав кілька слів, і дівчина воскресла, неначе прокинулася від сну. Іншим разом Аполлоній знищив чуму. Він же зупинив землетрус. У старовинних книгах розповідається, ніби Аполлоній постійно пророкував, причому завжди правильно. Він умів передбачати майбутнє. Пророк розумів усе, що творилося навколо нього. Був, наприклад, за словами переказу, такий випадок. У Римі вбили імператора Домініціана.

В цей самий день Аполлоній перебував далеко від Рима. І, незважаючи на це, повідав своїм друзям, що відбувається в цю мить у Римі.

Про Аполлонія розповідали, що він робив такі чудеса, які міг творити тільки бог. А сам пророк про себе казав, що діє з веління богів. Боги з’являлися до нього уві сні й у видіннях. Аполлоній жив, весь час підтримуючи з ними зв’язок, він навіть знав їхні думки. Але сам чудотворець не був богом, а учні й віруючі з народу називали його «богочоловіком». Це була людина великої душі і надзвичайної душевної щирості. Аполлоній найбільше дбав про те, щоб навчити людей хорошому і правильному життю. Аполлоній учив любити ближнього і робити добро. Він умовляв людей допомагати один одному. Весь час його оточували учні, і він ходив із міста в місто, проповідуючи своє вчення. Заради цього пророк навіть зазнавав утисків.

Звичайно, в Аполлонія були вороги, і вони донесли на нього римському імператорові. Імператор покликав його до себе на суд. Друзі радили Аполлонію не приходити, щоб уникнути неминучої смерті. Але Аполлоній усе-таки пішов, і імператор судив його несправедливим і немилостивим судом. Але він не наважився засудити пророка до страти. І Аполлоній прямо із залу суду якимсь чудом перенісся невідомо куди за кілька десятків кілометрів від Рима і прийшов до своїх друзів. Ті були вражені цим чудом, і навіть не хотіли вірити, що це їхній учитель. Тоді Аполлоній дозволив їм доторкнутися до себе і цим переконав, що він не привид.

Багато років проповідував Аполлоній і вчив справедливості і душевній чистоті, викривав беззаконня, захищав правду і зціляв моральні слабості, вчив людей вірити богам, будувати храми і молитися. Аполлоній так молився богам: «О боги, зробіть, щоб скрізь панувала правда і поважали закон». Він учив, що праведним і щирим богам потрібні і віруючі, праведні та щирі. А коли прийшов час Аполлонію вмирати, він вирушив на острів Родос. Там схопили пророка жерці, яким не подобалися його проповіді, і закували в кайдани. Але Аполлоній раптом зник і піднісся на небо. Тоді почулися таємничі голоси: «Залиш землю і йди на небо». А в цей час двері храму відчинилися самі собою. Так розповідає старовинна книга.

Але і після смерті Аполлоній з’являвся ще до людей. Так, одного разу він з’явився до невіруючого юнака і переконав його, що людська душа безсмертна.

Навіть християни того часу поважали Аполлонія. Римський імператор Каракалла спорудив йому окремий храм, а імператор Александр Север помістив його зображення у своїй молитовні поруч з зображенням Христа. Навіть через кілька сот років після його смерті в римлян збереглися спогади про Аполлонія Тіанського. Вони вказували на нього християнам як на взірець людини і твердили, що Аполлоній визначніший за Христа. Казали, що Аполлоній творив такі самі чудеса, як і Христос. Казали, що він така ж щира і незвичайна людина, як і Христос. Є книги, написані латинською мовою, де розповідається про життя Аполлонія з таким же благоговінням, як у євангелістів описано життя Христа.

Словом, Аполлоній Тіанський був таким же чудотворцем і бого-чоловіком, як і інші великі віровчителі.

Так говорять про нього старовинні книги, подібно до того як розповідають і про інших віровчителів.

І словам цих книг вірили теж мільйони людей, як вірять і іншим старовинним книгам. І їхнім розповідям про чудеса, про зцн лення, про вигнання бісів, про пророцтва. Словом, і тут було те саме, що скрізь і завжди.

І всюди і завжди великі чудотворці і віровчителі вважали себе рятівниками всього людства. І віруючі теж вважали їх такими ж рятівниками, які нібито самими богами помазані на цю справу. По-староєврейському помазаник «машіах», тобто месія. Такими месіями віруючі вважали Заратуштру, і Будду, і Магомета, і Христа, і навіть Аполлонія Тіанського. Але, крім них, у всіх країнах було ще безліч різних маленьких месій. Протягом двох тисяч років їх з’являлося стільки, що всіх і не перелічиш.