ПЕРЕВІРКА ЧУДА МЕМНОНА

ПЕРЕВІРКА ЧУДА МЕМНОНА

Камені можуть звучати і начебто стогнати. Як це не дивно, але не з певністю доведено на прикладі статуї Мемнона, яка звучала. Але що таке її стогін? Цe зовсім не чудо. Варто лише очистити пізні розповіді про нього від усяких вигадок, нашарувань і прикрас — і замість чуда з’явиться цілком поясниме явище природи.

Отже, обізнаність з природничими науками, тобто цілком певними знаннями про природу, ніяк не зайва і для розуміння старовинних легенд і священних книг. Завдяки науці є хороші і цілком правильні способи перевіряти і ці старовинні книги і легенди. Якщо в них розповідається істина — вони мають витримати будь-яку перевірку. А якщо ці книги наукової перевірки не витримують, то нема чого вважати їх правильними, просто треба відкинути ці розповіді, як і всяку іншу брехню.

Ось яка перевірка може бути для чуда Мемнона: якщо звучав Мемнон, виходить, що за якихось обставин може звучати і камінь. А якщо він зазвучав у Фівах — значить, це може повторитися і в інших місцях, аби тільки там були такі самі або схожі обставини. Будь-яке явище природи може повторитися, аби тільки повторилися причини, що викликають його.

Міркуючи про камені, які звучать, уже заздалегідь можна передбачити, що, напевно, вони є ще десь. І справді відомо про камені, які звучать, і в інших місцях.

Наприклад, у Єгипті, у Карнаку, досі стоять руїни величезного, дуже старовинного храму. Його збудував за 1530 років до нашої ери фараон Тутмос І. В минулому цей храм славився своїм багатством і розмірами на весь Єгипет. У наш час від нього лишилися потворні руїни, що вже мало нагадують про його попередню славу. Величезні кам’яні колони, вкриті священними письменами і прикрасами, ще підносяться серед брил червоного граніту, мармуру і пісковика, з яких побудовано храм. Вони вишикувалися довгими рядами заввишки близько 15 і навіть 20 метрів.

І от що цікаво: ці брили — таке ж явище, яким в минулому була і статуя Мемнона: вони звучать.

Під час сходу сонця в Карнакському храмі іноді чути особливі звуки, схожі на звучання струни, що коливається, такі самі, які описував Павсаній, розповідаючи про Мемнона.

Про це звучання каміння в Карнакському храмі йшли розмови вже давно і, звичайно, теж з великими прикрасами. Багато хто одразу вірив цим розмовам, другі зовсім не вірили, а треті замість того, щоб сперечатися і говорити навмання, вирішили перевірити їх і розібратися з цілковитою певністю, чи правда, що каміння храму звучить.