ЩО ПРИМУШУЄ ДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩО І СПРАВДІ БУВ КОЛИСЬ ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

ЩО ПРИМУШУЄ ДУМАТИ ПРО ТЕ, ЩО І СПРАВДІ БУВ КОЛИСЬ ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Але є й інші причини, через які багато племен і народів вірять у всесвітній потоп. І ось головна з цих причин.

Люди не можуть не вірити своїм власним очам.

От що розповідають, наприклад, жителі Самоанських островів у Тихому океані.

В давні часи там, де тепер суходіл, плавала риба. Колись море вкривало всю землю. А коли вода спала, багато морських риб і інших тварин залишились на суші. Потім ці риби і інші тварини були перетворені на камені.

Така розповідь самоанців на перший погляд здається справжнім безглуздям. Але це не так. У ній є велика частка правди. Вони могли бачити і на власні очі дещо на підтвердження своєї розповіді.

І ось що саме.

Навіть на найвищих горах, на височині сім чи вісім кілометрів, в камені і кам’яні породи, всередині яких часто можна знайти безліч різних морських залишків.

Серед них і скам’янілі морські раки, і корали, і морські лілеї, безліч різних черепашок, великих і малих, відбитки морської трави, відбитки морських риб. І всіляких таких залишків дуже багато. І, зрозуміло, вони потрапили всередину каменя не випадково.

Чому ж і як вони туди потрапили? Дивлячись на них, кожен скаже: де є такі залишки, там колись справді було море. Залишки ці нерідко можна бачити на великій височині — отже, колись і море було на такій височині. Значить, воно вкривало всі долини, і рівнини, і горби, до самих гірських вершин.

Але що ж це означає? Хоч-не-хоч, а це наводить на думку, що колись і справді був всесвітній потоп.

Ось звідки взявся у багатьох племен і народів переказ про всесвітній потоп, — із спостережень над природою.

І до того ж із спостережень власних і цілком правильних.