ЯКА СИЛА ТВОРИЛА ЧУДО — БОЖА ЧИ БІСІВСЬКА?

ЯКА СИЛА ТВОРИЛА ЧУДО — БОЖА ЧИ БІСІВСЬКА?

А легенда про статую Мемнона, що співала, зберігалась і зберігається досі. Довгий час жило і пояснення, дане чудовому співу кам’яної статуї, довгий час вбачали в цьому щось чудесне, таємниче.

Але от що цікаво: до нашої ери, коли греки і єгиптяни вірили в своїх власних богів, вони пояснювали спів статуї чудесними діями цих самих богів. Минули роки — і в Єгипті, і ї в Греції потроху розповсюдилась християнська віра. Колишніх богів поступово забули і занедбали. Ті самі люди почали вірити в іншого бога, єдиного в трьох лицях, у Тройцю, а своїх колишніх богів почали вважати за породження пекла, темні сили, диявольські наслання і навіть за бісів. І справи колишніх богів вважали за «бісівські справи».

Така зміна, безумовно, відбулася сама по собі, якось непомітно і навіть дуже просто. Хоча спів статуї, як і раніше, вважали за чудо, але тільки вже не боже, а бісівське.

Та воно й зрозуміло: і боги, і біси — сили надприродні, таємничі. Хіба одна з цих сил зрозуміліша за другу? Зовсім ні. Обидві вони однаково незрозумілі. І діяння цих сил — також. Отже, вся суть у тому, яку силу як називають і за що її вважають. А назви різним надприродним силам дають люди. Назва — слово, тобто звук. Сьогодні називай чудесне явище бісівським, а завтра божеським, а там знову бісівським, — чи не однаково? В очах віруючих чудо лишається чудом, бо віра лишається вірою і змушує віруючу людину сприймати без перевірки все що завгодно. Віра в чудеса не могла похитнутися від заміни язичеського віросповідання християнським. Скільки не міняй віру на віру, як і безглуздя на безглуздя, все одно так до правди не дійдеш.