ЧИ ЛЕГКО ЧИТАТИ І РОЗУМІТИ БІБЛІЮ

ЧИ ЛЕГКО ЧИТАТИ І РОЗУМІТИ БІБЛІЮ

Тепер ми читаємо біблію російською мовою. На цю мову її перекладено з страроєврейської. Є і єврейські друковані біблії. Але книгодрукування придумано лише п’ятсот з лишком років тому. А до того часу всі книги були рукописні. Чи є серед рукописних біблій та, яку колись написав сам Мойсей? Скільки її не шукали, ніде не знайшли. Очевидно, вона до нашого часу не збереглась — загинула. Найстаровинніший рукопис біблії, що дійшов до нас, написано лише 900 років тому, в 1009 році нашої ери, або на 2359 років пізніше за час, коли жив Мойсей. Цей рукопис тепер зберігається в Ленінграді, в бібліотеці імені М. Є. Салтикова-Щедріна, і кожен може його там бачити. Більш старовинної єврейської біблії до нас не дійшло зовсім[9].

Дві тисячі триста п’ятдесят з лишком років — це ж дуже великий час. За цей час єврейський рукопис, що його написав сам Мойсей, переписували, певно, безліч разів, і при кожному переписуванні, зрозуміло, переписувачі робили немало помилок. Були в них помилки і випадкові, і навмисні: дещо вони вставляли, дещо пропускали, дещо переробляли. Як же тепер розібратися, що в біблії «від бога», а що від людей?

Але переписувати старовинну єврейську книгу слово в слова ще не так важко, хоча й тут люди раз у раз помилялися. Значно важче розуміти ту мову, якою цю книгу написано. А написано її староєврейською мовою, дуже важкою для розуміння, отже, і для перекладу. І ось які обставини утруднюють читання староєврейських рукописів, написаних навіть сімсот-вісімсот років тому: стародавні євреї писали свої книги самими приголосними буквами, пропускаючи всі голосні, тобто — а, о, у, е, і та інші.

Що ж значить— писати самими приголосними буквами? Це те саме, якби замість слова «кров» написати лише три літери — крв, а голосну букву «о» пропустити: читач, мовляв, сам повинен догадуватися, що означає крв. Можливо, ці три букви означають «кров»? А може, «криво»? А може, «корова»? А може, «коровай»? У всіх цих словах голосні букви різні, а приголосні — к-р-в — однакові.

Або ось, наприклад, ми написали рк. Що воно означає? «Руку»? Чи «рака»? Чи «рік»? Чи «ріку». Отже, розуміти книгу, написану таким способом, без голосних букв, дуже важко. А стародавні євреї з часів Мойсея писали всі свої книги саме так, тобто без голосних букв.

Наприклад, стародавній єврей написав букви дбр. Що вони означають? Вони можуть мати дуже багато значень, зовсім не схожих між собою: по-перше, ці букви можуть означати «слово», по-друге, — «він сказав», по-третє, — «говорить», по-четверте, — «говор», по-п’яте, — «сказати», по-шосте, — «чума». Або ось ще приклад: по-староєврейськи «хаммітах» означає «постіль», а «хам-матех» — «жезл». Обидва ні слова стародавні євреї писали так: хммтх. Як же дізнатися, що означають ні букви? Постіль чи жезл?

Іноді дуже важко, а то й зовсім неможливо догадатися, про що, власне, йде мова. Чи ж легко в такому випадку розуміти, а, отже, і перекладати староєврейську книгу? Цілком можливо при такому способі писання і чигання зовсім переплутати смисл книги і неправильно перекласти те, що в ній написано. Так воно і було насправді. Скільки ж різних помилок попало через це до біблії, а також і до всіх перекладів на інші мови? Навіть уявити собі важко. Тому тепер і православні, і католицькі, і інші знавці «святого письма» давно вже перестали беззастережно вірити кожному слову біблії.

Американський учений Говард Озгуд підрахував, що в біблії є щонайменше десять тисяч місць, які можна розуміти і так і інакше.