ЩО ЗНАЧИТЬ ВІРИТИ СТАРОВИННИМ КНИГАМ І СТАРОВИННИМ ПЕРЕКАЗАМ

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

ЩО ЗНАЧИТЬ ВІРИТИ СТАРОВИННИМ КНИГАМ І СТАРОВИННИМ ПЕРЕКАЗАМ

Таке пояснення нібито цілком узгоджувалося з стародавніми переказами, воно задовольнило греків. Хіба можна не вірити старовинним переказам? Хіба можна зневажати віру в богів і розповіді про їх справи в старовинних книгах? Адже за невіру боги жорстоко карають. Треба боятися їх гніву.

І люди боялися, віруючи в те, чого ніколи не було.

Страх підтримував таку віру, а віра підтримувала страх.

Звична віра в стародавніх богів знайшла навіть своє підтвердження в чуді статуї, яка співає; адже в старовинних книгах писалося, що є десь в Африці, поблизу Ефіопії, статуя, яка співає. І її справді знайшли. Вона існує! Вона розмовляє! Очевидці це підтверджують. Переказ справдився, голос, який лунає із каменя, доводить, що справді жив колись герой Мемнон. Так чудесний переказ викликав чудесне пояснення, а це пояснення підтвердило переказ. Потім легенда почала все більше і більше розростатися. Вона переплутала і країни, і час, і людей. Все затемнилося і змішалося до невпізнання. З переказом про Мемнона сталось те саме, що завжди буває зі всіма чудесними переказами. Частка правди, що була в них, покрилася товстим шаром брехні і вигадки.

Насамперед було сплугано дві країни, дві Ефіопії. Гомер називав Ефіопією не ту країну, яка межувала з Єгиптом. Гомер називав ефіопами «крайніх людей, поселених двояко: одні — де сонце заходить, а другі — де воно сходить». За Гомером, Мемнон — син Зорі, і народився він у країні, що лежить на сході сонця. А Єгипет розташований не трохи на схід, а зовсім в іншу сторону— на південному сході від Греції. За легендою вважали землею Мемнона ту Ефіопію, яка лежить за Єгиптом.

Так переплуталось поняття про те місце, де жив Мемнон. Переплутався і час, коли він жив. Нісенітниці про смерть Мемнона з’являлись одна за одною. Його гробницю показували відразу в кількох країнах, до того ж віддалених одна від одної: одна гробниця його була в Абідосі, біля Геллеспонта (тобто теперішньої Дарданельської протоки); друга була далеко від неї — у Птолемаіді (у Фінікії); третя була в Ефіопії (за Єгиптом). І всі ці гробниці було споруджено в різні часи; тому і смерть Мемнона приурочувалася в різних місцевостях до різного часу. Та й сам Мемнон за одними розповідями був грек, за другими — ефіоп, за третіми — троянець.

А про фараона Аменхотепа люди так і забули. Його кам’яне зображення остаточно почали вважати зображенням Мемнона, а його голос — чудом божественного походження.