ШУКАЮТЬ ПОЯСНЕНЬ У СТАРОВИННИХ КНИГАХ

ШУКАЮТЬ ПОЯСНЕНЬ У СТАРОВИННИХ КНИГАХ

Близько двох тисяч років тому в греків були у великій шані.дві дуже старовинні книги, які, за переказами, написав визначний співець — Гомер. Звуться ці книги: одна — «Іліадою», а друга «Одіссеєю». В першій розповідається про стародавніх грецьких ворогів та героїв і про війну греків з троянцями, жителями великого і могутнього міста Трої, чи Іліона. В другому творі Гомера йдеться про чудесні пригоди одного грецького героя, на ім’я Одіссей, після троянської війни і про постійне втручання богів у його долю. Це було за тисячу сто років до нашої ери, тобто три тисячі років тому. Царство лежало в Малій Азії, на березі Середземного моря. Війна греків з троянцями була багаторічною і жорстокою. В цю війну, за стародавніми переказами, постійно втручалися боги. Вони то допомагали, то шкодили людям, в залежності від свого бажання і розуміння. «Іліада» та «Одіссея» були в греків у великій шані, і все, що розповідається в цих книгах, вважалось щирою правдою— такою правдою, яка не викликала ніякого сумніву.

Почали шукати в «Іліаді» і в «Одіссеї», чи не сказано там чогось підхожого про статую, що співає. Як відомо, старовинні книги написані не завжди зрозумілою і дохідливою мовою. Їх писали стародавні люди і в такий час, коли ще зовсім не мали теперішнього ясного розуміння. Крім того, не було в них і сучасних наукових, тобто точних і достовірних знань. Вони пояснювали природу та її життя на свій старовинний взірець, пояснювали плутано, туманно і погано відрізняли істину од помилки, правду від неправди. Зрозуміло, що неясні думки і неправильні тлумачення дуже легко перекрутити. Довір’я до давнини й віра в старовинну книгу тільки допомагають цьому. Кінець кінцем, само по собі виходило, що старовинні помилкові думки, старовинна брехня породжують нові помилки і брехню. Так буває всюди і завжди. Так сталося і з поясненням єгипетського чуда про камінь, що співає.