ВЕЛИКИЙ СТАРОПЕРСИДСЬКИЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ ЗАРАТУШТРА[10]

ВЕЛИКИЙ СТАРОПЕРСИДСЬКИЙ ЧУДОТВОРЕЦЬ ЗАРАТУШТРА[10]

У старовинних книгах розповідається про безліч різних чудес, що їх робили і роблять різні чудотворці.

Кожен народ має своїх чудотворців, а ті — свої чудеса.

Кожен народ вірить своїм чудотворцям і зовсім не вірить чужим.

Що ж це за чудотворці і чудеса? Про це варто розповісти докладніше. Чи не можна якось перевірити різні розповіді і про них подібно до того, як це було зроблено з розповідями про камені, що співають, та про всесвітній потоп?

Ось, наприклад, староперсидські розповіді про великого персидського мудреця Заратуштру. Цей мудрець жив близько двох з половиною тисяч років тому, тобто більше як п’ятсот років до початку нашого літочислення. До нашого часу збереглися про нього різні чудесні перекази. Слава пророка була дуже великою за життя і ще більшою стала після його смерті.

Заратуштра був найславетнішим мудрецем Середньої Азії. Він був великим віровчителем, людиною великого розуму, сильного і глибокого почуття і твердої волі. Він поклав початок новій, ще небувалій вірі. І ця його віра поширилась серед багатьох мільйонів людей і існувала близько двох тисяч років. А подекуди вона живе й досі.

Про Заратуштру старовинні іранські книги розповідають силу-силенну найчудесніших легенд. Вони твердять, що Заратуштра не випадково з’явився на землі, а неодмінно мусив був десь з’явитися. Пришестя пророка нібито було передвіщено ще за три тисячі років до його народження. Це пророкував навіть якийсь таємничий бик, що розмовляв людською мовою подібно до ослиці біблейського пророка Валаама. Якийсь цар Іємшед теж пророкував народження Заратуштри задовго до появи його на світ. Той цар навіть попереджав дияволів, щоб вони готувалися до своєї поразки і загибелі, бо «ось прийде на землю славний муж і знищить їх усіх». І справді, такий муж, кінець кінцем, з’явився. Це і був Заратуштра.

Як звичайно, він і народився на світ чудесним способом. Про всіх великих чудотворців завжди розповідається, що вони з’являються на світ не так, як інші люди. Про кожного з них ходять чудесні розповіді.

В старовинних персидських книгах розповідається і про чудесне зачаття Заратуштри: «Саме небо звеліло, щоб Слава побралася з Духом-хранителем і з Тілом і щоб з їх поєднання і виникло чудесне дитя». Що ж це за Слава і Дух-хранитель? Це істоти «таємничі і надприродні». Стародавні перси вірили, що Слава, немов «Дух святий», походить від світлого бога Агумаразди (або Ормузда). Звичайно вона і перебуває в цьому богові і у вічному сяйві. Але заради народження Заратуштри ця Слава зійшла з неба на землю і проникла саме в той будинок, де мав народитися Заратуштра. Слава таємниче з’єдналася з його матір’ю.

В цей самий час, твердить іранський переказ, зійшов ще на землю архангел Вохуман-Ашавахіст і приніс з собою Духа-хранителя, втіленого в стеблі таємничої рослини «хом». Два верхових серафими з’явилися до чоловіка Зарагуштрової матері і вручили йому «священну лозу», а він передав п на зберігання дружині. «1 ось, — твердить переказ, — тіло побралося з Духом-хранителем і Славою, і архангели допомогли цьому, а злі духи всіляко намагалися перешкодити».

Так народився Заратуштра. Це була не звичайна людина, а втілення надприродних сил — «Слави і Духа». В знаменитій «священній» іранській книзі відмічається, що народженню Заратуштри раділа вся природа: дерева і ріки співали йому хвалебні пісні. З’явились на небі і нові зорі й інші світила небесні, а бог темряви і зла Аріман (Ангроманью) та його злі духи, приголомшені жахом, повтікали в підземні глибини.

З народженням Заратуштри здійснилося багато пророцтв і молитв. Даремно різні вороги намагалися перешкодити народженню пророка і жадали його смерті. Божественне світло оточило той будинок, де народився Заратуштра. І радів увесь світ, коли життя перемогло: чудове немовля з’явилося на світ з гучним сміхом замість плачу.

В іранській легенді розповідається, що біля колиски Заратуштри вже ходили вбивці, що, як і цар Ірод, намагалися погубити новонародженого. Але втручання «божественного провидіння» спинило над ним руку, що тримала кинджал, і рука відразу одсохла.

Іншим разом немовля Заратуштра також було на волосок від смерті. Але з’явився з неба ангел і наказав батькам відвезти дитину в іншу землю.

Коли Заратуштрі минуло 15 років, він уже провадив довгі суперечки про віру. І його супротивники йшли від нього засоромлені і боялись сперечатися з ним.

У цей час Заратуштра вже виявляв на кожному кроці свою добру вдачу, і світлий розум, і благородне милосердя до всіх людей і навіть тварин. А коли йому минуло двадцять років, він «залишив мирські бажання, і ступив на путь справедливості, і попрямував у пустелю, щоб там роздумувати в тиші і на волі, перед лицем світлого бога Агумаразди». Так жив Заратуштра багато років на горі і в пустелі. А коли йому сповнилося тридцять років, він «пізнав істину», дістав одкровення і пішов по світу, щоб служити людям.

Архангел Вогу-Манах (що означає «архангел доброго розуму») з’явився до Заратуштри у видінні. І душу майбутнього віровчителя сповнило священне захоплення, і архангел поніс її до Агумаразди, а потім приніс назад і знову вклав у тіло.

Після цього почалася проповідь нової віри.

Проповідуючи її, Заратуштра весь час бачив видіння і розмовляв з ангелами і споглядав на власні очі свого бога. Злі сили знову об’єдналися для нападу на Заратуштру і почали спокушати його в пустелі. Бог темряви і зла Аріман послав злого духа Буїті, щоб звести з доброї путі і погубити Заратуштру. Але той був дуже добре озброєний щитом праведності і духовним мечем закону. Пророк переміг спокусника і примусив його тікати. І мовив тоді Заратуштра: «О підступний Ангроманью, я знищу творіння злих духів. Я знищу Насу (духа смерті, тобто смерть), якого створили демони».

Незабаром з’явилися в Заратуштри послідовники і однодумці. Насамперед сприйняв нову віру двоюрідний брат його, Майдхьой-Маонха. Потім нова віра почала дуже швидко поширюватися серед людей. Заратуштра ходив з країни в країну і проповідував її.

І всюди він творив чудеса і наставляв людей на путь істини. Він зціляв хворих, рятував слабосилих, виганяв злих духів. Сліпі завдяки йому ставали зрячими, кульгаві зцілялись, глухі починали чути, німі — говорили, горбаті випрямлялися. Ось що розповідає старовинна персидська книга: «Проходячи мимо одного сліпого в Дінавері, Заратуштра звелів відшукати якусь рослину і капнути каплю соку в очі сліпого. Так і зробили. І до сліпця знову повернувся зір».

Отакі староперсидські перекази про Заратуштру. Як уже зазначалося, він жив більше п’ятисот років до того часу, коли, за легендами євангелія, народився Христос. А книги, в яких іде мова про нього і про його чудеса, написано теж за кілька сот років до появи євангелія. Із цих книг видно, яким надзвичайним чудотворцем і віровчителем вважали Заратуштру його прихильники. Для них він був не звичайною людиною, а втіленням Слави і Духа-хранителя в людському тілі.