ЩО РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО ПОТОП У КОРАНІ
ЩО РОЗПОВІДАЄТЬСЯ ПРО ПОТОП У КОРАНІ
Ось у цьому саме й полягає головна незрозумілість усіх переказів про всесвітній потоп. Справді, якщо такий потоп мав місце, значить, це було не що інше, як чудо: він сам собою виникнути не міг. Для цього, безперечно, потрібно було втручання в людські справи якихось «таємничих сил». Ті самі сили, виходить, і винні в цьому великому лихові.
Що ж це були за сили? За одними переказами про потоп, це були сили злі, за іншими, — добрі. Але ці добрі сили все-таки наслали на людей страшну кару за їхні гріхи. Так, наприклад, американські індіанці вірять у Великого Духа, вважаючи його богом добрим і світлим. Таким же вважають магометани і свого аллаха.
В «священній» магометанській книзі — корані теж розповідається про всесвітній потоп, що його колись наслав аллах за гріхи людського роду: аллах «відчинив небесні двері для води, що лилася зливою, і вода небесна з’єдналася з водою джерел». А Ноя аллах носив «на кораблі, зробленому з дощок і цвяхів».
І та ж «священна» книга коран твердить, що аллах — і всеблагий, і всезнаючий, і всемогутній. Але як же могло трапитися, що всеблагий аллах наслав на людей таке лихо? Коли він і справді всеблагий і милосердний, то як же він міг тоді вчинити таке зло? Хіба добрий той, хто робить лихо? А всеблагий і милосердний аллах зробив не тільки зле, а й несправедливе діло: адже під час потопу загинули не лише дорослі грішники, але й безгрішні немовлята і всі сухопутні тварини. А їх же за що погубив аллах? Невже ж це справедливо — карати одних за провину інших? Усі віруючі люди повинні, звичайно, розуміти, що хто чинить несправедливість, той грішить. Виходить, і сам аллах, заподіявши велике і несправедливе зло, вчинив цим самим дуже великий гріх. А той, хто вважає всесвітній потоп справою аллаха, вже не може ставитися до нього ні як до всеблагого, ні як до святого. Із цього видно, що знову виходить плутанина в думках тих людей, які вважають всесвітній потоп чудом чи справою «рук божих».
Однак плутанина тут лише починається. В «священній» книзі магометан сказано, що аллах не тільки всеблагий, але й всезнаючий. А коли він всезнаючий, то, виходить, заздалегідь мав знати, якими будуть люди, коли він їх створить. Заздалегідь мусив знати він і те, за що, як і коли доведеться йому їх карати, — і все-таки створив їх. У всякому разі, аллах аж ніяк не перешкоджав тому, що люди почали грішити. Отже, він або не зміг перешкодити, або не захотів. А коли він цього не захотів, то, значить, він не всеблагий. Якщо він не зміг цього зробити — то, виходить, не всемогутній. І як би не ставилися магометани до цих слів своєї «священної» книги, завжди має місце і тут велика плутанина.
Але чому ж вона виникає? Тому що віруючі магометани обвинувачують за всесвітній потоп не кого іншого, як свого аллаха.
Та, можливо, аллах до цього зовсім не причетний, а потоп викликали якісь інші «таємничі сили»? Чому в такому разі аллах не перешкодив їм губити людство? Це значить, що він не схотів або не зміг їм перешкодити, або ж зовсім не знав, що чекає рід людський. А якщо так, то, виходить, і в цьому разі він або не всеблагий, або не всемогутній, або не всезнаючий. А це означає: коли хтось вважає, що аллах має такі властивості, той уже не повинен вірити, ніби потоп зробив саме він.
Проте як же бути в такому разі з всесвітнім потопом? І як пояснити його? Чи, можливо, ніякого потопу ніколи і не було? Найкраще — дослідити, хто, де і як про нього розповідає.